Нужно твір-стаття в газету на морально-етичну тему "роль і значення книжки в добу бурхливого розвитку телебачення, кіно-, відео-, комп`ютерної техніки"

Роль і значення книжки в добу бурхливого розвитку телебачення, кіно-, відео-, комп'ютерної техніки  дивно, але є люди, які вважають, що книга як носій інформації у двадцять першому сторіччі вже застаріла, і що книгу скоро остаточно замінять кінострічки та відеоролики. невже? коли на початку двадцятого сторіччя кінематограф переживав період шаленої популярності, те ж саме говорили про театр - що, мовляв, кіно його дуже скоро остаточно замінить. не замінило. театр вижив - і, до речі, непогано себе почуває. по всьому світу проходять фестивалі театрального мистецтва, на вистави знаменитих театральних труп не дістати квитків.  а зовсім нещодавно, коли відеомагнітофон, а потім і dvd-плеєр, став доступним кожній родині, поговорювали про банкрутство кінотеатрів у найближчому майбутньому. хто ж захоче іти до кінотеатру, якщо фільм можна подивитися вдома, сидячи у власному кріслі? і знов прогнози не виправдалися - на кінопрем'єри вишукуються черги. так буде і з книгою. її не витіснить кіно - просто тому, що вони не конкурують, а доповнюють один одного. наприклад, мільйони дітей охоче читали книжки джоан ролінг вже після перегляду знаменитої кіносаги. а скільки серед тих дітей було таких, що до того не любили читати!   книгу не витіснить і інтернет, бо вони теж добре співіснують. більш того, електронні книжки зробили читання набагато доступнішим для всіх верств населення, а електронні пристрої-"читалки" дозволяють носити тисячі томів буквально у кишені. таким чином, технічний прогрес аж ніяк не відучує людей від читання. навпаки, люди мають можливість читати набагато більше, ніж раніше. тепер прихильники друкованої книги можуть спочатку прочитати книгу у електронному вигляді, а купувати тільки ті книжки, які захочеться поставити на полицю і час від часу перечитувати. а такі книги завжди будуть. таким чином, "смерть" класичної паперової книжки відкладається на неозначений термін. 

Я  пишаюся своїм татом! він розумний і талановитий, високий і красивий, дуже сильний, милий і вихований, привабливий і спритний, сміливий і цілеспрямована. я схожий на тата тим, що ми з ним однаково сидимо і однаково ходимо. мій тато відрізняється від інших тим, що він працьовитий. папа сильно багато працює. все, що його попросять, завжди робить. він любить всім і завжди готовий до всього. папа уміє все будувати. ще любить відпочивати. коли я виросту, то буду за татом доглядати і йому по господарству у всьому. папа любить всю нашу родину: маму і нас, бо ми його діти. мій тато дуже любить мою маму. і мама тата любить. вона купує йому одяг, взуття. ну, взагалі, все. мама з татом люблять удвох розмовляти і ще разом дивитися телевізор. ми з мамою завжди бачимо від папи добро. наш тато добрий, лагідний, ввічливий і нікого не ображає. він для всієї родини купує подарунки і влаштовує нам всякі сюрпризи. папа, і тобі за те, що ти зі мною граєш і купуєш мені все, що я попрошу: іграшки, їжу і ще речі. папа мене любить і мою любов до нього він теж відчуває. разом з татом ми любимо розпалювати камін і дивитися телевізор. мій тато любить грати зі мною. він часто зі мною грає у що-небудь і є мені у всьому. ще татові подобається всьому мене вчити. я хочу, щоб тато і далі мені завжди у всьому , грав зі мною і все мені купував. я люблю тата і ласкаво називаю його "татком" і "таточком". мені з татом добре!

Укожної людини є власні моральні цінності, найсвятіші речі і поняття. і одна з таких цінностей — любов до матері. не даремно ж про матір пишуть поети і письменники, матір зображують живописці і оспівують музиканти. перед матір'ю ми у невідплатному боргу за безсонні ночі, проведені біля колиски, за турботу і ласку, за велику материнську любов і за саме життя, подароване нею. тому любов до матері — найсвятіше людське почуття. безумовно, є на світі моральні виродки: матері, які відмовилися від своїх дітей, і діти, які зреклися своїх матерів. але, на щастя, таких небагато. більшість людей шанує материнство. для мене прикладом на все життя залишаться стосунки між членами нашої сім'ї. моя мама ніколи не вчила мене поважати людей старшого покоління. вона просто добре ставилась до бабусі, піклувалась про неї, приділяла їй увагу. а коли бабуся хворіла, мама забороняла мені і моєму молодшому братові галасувати. мама в усьому для нас приклад. вона не говорить високих слів, а просто виховує нас своїм прикладом. у нашій сім'ї дуже затишна атмосфера. і створила її мама. вона ніколи не підвищує голосу, завжди доброзичлива і врівноважена. навіть, коли у наших батьків непорозуміння, це не впливає на інших членів родини. ніхто не кричить і не стукає кулаками об стіл, як часто буває у наших сусідів, просто батьки йдуть на прогулянку вдвох, а коли приходять, то можна бути впевненим, між ними — мир і злагода. і знову, це завдяки мамі, яка дуже вболіває за сім'ю. не даремно говорять, що матері невсипущі. коли я лягаю спати — мама ще не спить, а коли я — вона вже не спить. мама страшенно завантажена і на роботі, і вдома. безумовно, мій найперший обов'язок — хороше навчання. я намагаюся зробити так, щоб мама за мене не червоніла, щоб її лагідні очі не засмучувалися. я впевнений, що це мені під силу.