Записать по украинскому присливья про козаков. до 18: 50 прошу надо.надо 5-7 присливья.

Де два козаки, там три гетьмани.  терпи козаче, отаманом будеш.  козаку лучче проміняти шаблю на веретено, ніж напасти вдвох на одного  .козацькому роду нема переводу.  береженого бог береже, а козака – шабля.  щирий козак ззаду не нападає.

Без отамана козак сирота.добрый козак бачо, де отаман скаче.хлеб та вода - козацька еда.казак хороший та нема грошей.житие собаче, зате слава козача.

 

                           

                                  осінь.

                  осінь    -  золота пора року. недарма в народі  її називають: щедрою, багряною,золотою, гарячою порою.  адже  саме восени люди збирають врожай на городах, на полях і  в садах .  після    довгих клопітких  робіт одержують щедру винагороду від природи за  свою  працю.

              восени все навколо забарвлюється в різноманітні кольори:     червоні, жовтогарячі, жовті , вогнянисті , ніби й насправді природа позолотила ліси , садки, лісосмуги, парки і сквери.

            сонечко обігріває все менше землю. приходять перші заморозки.

            восени , прощаючись з рідним краєм , відлітають в теплі краї птахи. тільки й чути їхні прощальні , журливі пісні.

              про осінь складено багато пісень, віршів, нарисів . ось рядки однієї пісеньки , вони залишились у моїй пам’яті . в  першому  класі , пам’ятаю ми вивчали її на уроці музики:

                      « … падає , падає листя

                                    листя в саду мерехтить.

                                    жовте , яскраво-вогнисте

                                    тихо за вітром летить… . »

          мені також подобається спостерігати , як з дерев плавно

    пожовклі листочки і з тихим шелестом лягають на

  землю.  а як тільки пахне це опале листя! грибами, пеньками,

  та й самою осінню!

                напевне тому, що я народилася восени  - це і є  моя

  найулюбленіша пора року. вона трішки сумна , ніби все навколо сумує за сонечком , літом , теплом.

  та все ж таки як тільки гарно  восени!

                                   

1)для кожної людини слово щастя має своє особливе значення, пов’язане з тим, як складається її життя. для багатьох щастя – це матеріальні цінності, забезпечене життя. для духовно багатих людей більшу цінність має можливість духовного розвитку та збагачення. іноді трапляється, що щастя – це те, чого не вистачає або зовсім немає в житті. тоді людина намагається знайти це, зробити так, щоб збулися її мрії, - і це вже для нeї щастя.

проте, мені здається, що в загальному, спільному для всіх значенні щастя – то гармонія.

не так багато треба нам у сучасному житті. у всіх є можливість працювати та забезпечити себе всім необхідним. а ось без спілкування людина жити не може. обмінюватися новинами, ділитися враженнями, дізнаватися про нові події та цікаві факти – це все закладено в природі людини. крім того, спілкуватися з цікавими людьми – велике задоволення.

тому в кожного з нас (за винятком людей зі складним характером або тяжкою долею) є друзі, а серед них обов’язково найкращий, найближчий. людина не може бути щасливою без можливості проявити свої почуття. любити когось щиро, вірно й отримувати у відповідь те ж саме – чи може людина бажати більшого?

ще дуже важливо мати роботу, яка тобі цікава, вільний час, який можна провести згідно зі своїми бажаннями, родину, яка завжди тебе підтримає.

особисто для мене щастя – близькі люди поруч, цікаві заняття, розвиток, можливість навчатися новому. мені б хотілося, щоб люди не заважали бути щасливими один одному – не були підступними, не заздрили, не обманювали, тому що цим вони роблять дуже боляче. мені неприємно, коли хтось поруч зі мною страждає. я мрію жити у доброму   світі.

2)для щастя потрібно не багато. лише здоровья моїх близьких та звичайно друзі які в будь-яку хвилину зможуть та підтримати мене. я дуже ціную те,   що в меня є такі рідні для меня люди.без них   не було б щастя, адже що може бути гірше самотності

3) коли промовляєш це слово, то кожний з нас думає про щось своє. для когось це просто поспілкуватись. для інших нема нічого кращого, ніж виїхати на природу. є й такі, для яких щастя — з'їсти щось смачне, подивитись "телик". 

я довго думала, а що є щастя для мене? тепер я знаю! це бути поруч із людьми, яких любиш, знати, що вони здорові, що в них усе гаразд. щастя для мене — погуляти з братиком, йому порадою, зробити щось для своєї сім'ї, матусі. мене охоплює приємне відчуття щастя і тоді, коли я дивлюсь на красивий захід сонця, килим із золотих листочків.  комусь видається дивним питання "що таке щастя? " цей стан справді важко пояснити, його можна тільки відчути. мені стає сумно, коли я думаю, що десь маленькі діти не знають дитинства, не розуміють, що таке щастя. можливо колись буде так, що люди всього світу прокинуться і скажуть: "ми щасливі! " тоді не буде злодіїв, вбивств, війн. по вулицях будуть ходити щасливі усміхнені люди. вони будуть намагатися робити приємне один одному.  на жаль, сьогодні в україні набагато менше щасливих людей, ніж хотілося б бачити. чому так? справа не лише в економічних проблемах. як на мене, мало хто із сучасних українців опанував науку бути щасливим. та це й не дивно: її не навіть у найкращих вузах. і замість щастя людина чомусь отримує гроші і владу або злидні і хвороби.  чи існує рецепт щирого українського щастя? чи мас воно бути якимось узагальненим, спільним для всього людства, чи ні? здасться, слово "щастя" існує в усіх мовах світу. намагаймося ж і ми, українці, отримати частку того вселенського, інколи такого примарного щастя!   кожній людині для щастя не так вже багато і потрібно: велика дружна родина, хороший настрій і, звичайно ж, — любов! а ще ми повинні поважати один одного. усюди лунатиме сміх щасливих дітей, у яких буде прекрасне дитинство. і щасливі люди всього світу тоді дійсно стануть братами!