Твір-опис картини а. монастирського "запорожець"

Перед мною картина   монастирського "запорожець". з першого погляду помітно, що це немолода людина, яка прожила історію свого народу. незважаючи на вік, у нього міцна постава. обличчя старого запорожця смагляве, обвітрене. зажурені, сумні очі та задумливий погляд свідчить про біль його народу, що навіки закарбовує у пам*яті. довгі вуса, оселедець на голові, густі нависні брови - свідчать про немолодий вік та проведене життя у боях нашого захисника народу. у запарожця орлиний ніс із горбиком і пооране зморшками чого, на якому відбились сліди часу і переживань.  сильні руки, які тримають зброю, свідчать, що це бувалий воїн, який пережив не один бій у якому були і перемоги, і поразки, це воїн загартований у боях. запорожець одягнений у білу сорочку, темно-коричневу кирею та жупан. його образ довершує велика, гостра шабля, яка разом із воїном пережила і творила історію длдя нас.  картина а. монастирського зображує не лише життя старого запорожця, а і частину нашої важкої долі. усобі вона несе сумний характер, який не може залишити нас байдужими. адже такі, як цей старий запорожець, віддавали за нас сво\ життя, щоб ми жили вільно. 

Мої життєві орієнтири кожна людина має свої життєві орієнтири, тобто до чогось прагне і чимось при цьому керується. я вважаю, що найважливішим життєвим орієнтиром для людини є дотримання правил моралі. дуже важливо мати цілі і йти до них, але не "по трупах", не "по головах" інших людей. як на мене, бути цивілізованою людиною дуже важливо.  бо тільки цивілізована і моральна людина може вдало спілкуватися з іншими людьми, налагоджувати міцні стосунки. коли людина тримає обіцянки та поважає інших, має добру репутацію, то їй і живеться краще. а черстві егоїсти рано чи пізно залишаться на самоті. наше сучасне суспільство таке, що людині потрібно співпрацювати та співіснувати з багатьма людьми, і тільки таким чином можна досягти життєвих цілей. вчитися, працювати, створити сім'ю, ростити дітей - все це людина може тільки постійно спілкуючись з людьми. таким чином, я вважаю, що найголовніше - це дотримуватися моралі, тобто правил цивілізованонго співіснування людей у групах та суспільстві в цілому. 

1.ідуть од шахти шахтарі, а даль така широка та іскриста там, де рум’яна стежка од зорі біжить в село, що стало уже містом   (в. сосюра)2.грає листя на веснянім сонці,  а  в душі печаль, як небеса;   він росте й співає яворонці,  і  згорає від сльози роса   (д. павличко)3.коли  вона проснулась, на столі вже горіла свічка,в кімнаті нікого не було,  у чорні смолисті вікна дріботів дощ…   (о. гончар)4.золота  порохівниця  місяця, вистромившись із-за могил,  порошила  трави голубим пилом,  і  здавалось  козакові,  що  там, у степу,  ворушиться  щось,  іржуть  чиїськоні,  і  вже не рокотання бандур  чути  звідти,  а  ледве вловимий передзвін шабель  [чути],  і  не сиділося  старому,  не їлася  йомусаламата,  свербіла  рука  до шаблюки, до бою  кликало  серце   (г.  тютюнник)