Твір на тему: "якщо дитину виховує телевізор"

два найбільші винаходи в історії: книгодрукування, що посадило нас за книги, і телебачення, що відірвало нас від них. телебачення робить нас більш освіченими. побачивши вімкнутий телевізор, я йду до сусідньої кімнати і беруся за читання.

окрім мами і тата часто вихованням дітей займається. телевізор. як ви думаєте, це нормально? звичайно, у наш час, якщо ти скажеш, що у тебе удома немає цього предмета, то на тебе подивляться, як на божевільного. у щодобовому розподілі часу телебачення займає третє місце після сну і трудової діяльності. якщо, в середньому, людина дивиться телевізор 3 години в день, то до 75 років свого життя дев'ять з них вона проведе перед блакитним екраном. психологи стверджують, що звичайні телефільми настільки " заряджають" підсвідомість, що скоро це стане причиною багатьох психічних хвороб. якщо глядач дивиться фільм з сценами насильства або жахів, то все приймається «за чисту монету» і переживається як дії, що відбуваються з самою людиною. а це означає - постійний стрес. вважається, що особливо  посилюється ця дія у фільмах з комп'ютерною графікою.

  деякі батьки забороняють дивитися дитині телевізор взагалі. звичайно, в цьому є безперечні плюси для здоров'я. але і мінусів теж вистачає. найголовніший - в тому, що коли-небудь дитина таки "дорветься" до забороненого плоду. це буде, щвидше за все,   коли батьків не буде удома. і дитина із захватом дивитиметься все підряд, поки нікого немає на заваді. так що дивитися телевізор дитині в розумних межах можна і навіть треба. можна користуватися телевізором як помічником у вихованні дітей, але тільки зовсім недовго. адже навіть найрозумніша техніка не замінить простого людського спілкування, розваг, читання книг.

Недарма приказки і прислів’я вважають народною мудрістю. Одне з них звучить так: “Слово – не горобець, вилетить – не спіймаєш“. Трактують його просто: слово, яке ти вимовляєш, вже не можна повернути назад, а наслідки його можуть бути зовсім непередбачуваними. Щодо цього є й інший вислів: “Словом можна вбити, а можна й оживити”. Звичайно, можна ставитись до прислів’я скептично, але це лиш до певного часу, до того, поки не відчуєш, що воно говорить правду.

Отже, потрібно бути обережними зі словами. Порівняння його з горобцем образне і, якщо горобця все ж можна повернути на місце, то слово, яке злетіло з уст, вже не повернеш. Пам’ятаймо про це і “випускаймо” лише хороші слова.

Вам доводилось коли-небудь спілкуватися жестами?

- Так, траплялося. Але це досить складно...

- І ви не впевнені, чи правильно вас зрозумів співрозмовник, так?

- Ви маєте рацію. Словами сказати набагато простіше.

- Виявляється, Василь Олександрович Сухомлинський недарма дуже влучно сказав, що саме слово ввібрало в себе найтонші порухи наших почуттів.

- Так, це дуже глибокий вислів. Я теж думаю, що люди, які досягли вершин у житті, оволоділи мистецтвом мовного спілкування повною

мірою.

- Але існує і інший аспект спілкування: треба уміти володіти мовою, адже перше уявлення про співрозмовника виникає в той момент, коли він починає говорити.

- Так, я сам роблю висновок про якості людини з перших фраз, які вона вимовляє. Про її освіченість, культуру, вихованість, чуйність...

- Висновок: низька культура мови багато про що говорить, так само, як висока. Тому вчися спілкуватися, вчися мові, і не лише рідній - цього нині замало - і ти станеш культурною людиною і приємним співрозмовником.

- Дякую Вам!