Твір на тему "заквітчаймо свою україну"

Заквітчаймо свою україну всі ми любимо країну, де ми народилися і живемо - україну. україну часто називають рідною ненькою, бо вона нам як мати. тому ми всі хочемо, щоб вона була гарною, сучасною, розвиненою країною. кожна людина повинна робити для цього все, що тітьки може, і спільними зусиллями ми зможемо зробити нашу україну такою, про яку ми мріємо.   так заквітчаймо ж нашу україну! і гарними квітами у кожного будинка, і своїми талантами та наполегливою працею. ми ще школярі, але ми скоро виростемо і будемо робити нашу україну кращою. хтось стане архітектором і побудує сучасні дома, дороги та інші споруди, а хтось буде саджати квіти та дерева, щоб було красиво повсюди. хтось буде лікувати людей і вчити дітей, хтось - захищати народ від ворогів. з когось з нас вийде вчений, що винайде щось дуже корисне для усього людства, а хтось стане музикантом, співаком, письменником, проетом і буде прославляти нашу україну на весь світ.   тому нам треба добре вчитися, щоб невдовзі почати робити нашу україну гарною і квітучою. але щось ми можемо зробити і зараз: наприклад, зробити гарним хоча б свій двір. якщо кожен це зробить, наша країна вже зараз стане красивішою.  

Привіт, Лізо!

   Пише тобі твоя подруга Аня. Як ти закінчила семестр? Як в тебе справи? Як почуваються твої батьки? У мене все добре. На жаль, цієї зими я не зможу приїхати на канікули до бабусі. Тому ми з тобою не побачимось. Мабуть, чекатимемо зустрічі вже до літа. 

   Я закінчила семестр хорошисткою. На думки мами, я могла б мати більше гарних оцінок. Звичайно, вона права. Я дуже багато часу провела у художній школі. Через це я не приділяла багато уваги навчанню. Можливо, ти на свята приїдеш до нас? Спитай у мами дозволу та одразу відпишись.

  З повагою

  Аня

У кожної людини є мрія, іноді кілька. Наша уява малює їх нам, не даючи зупинитися на досягнутому, змушуючи весь час рухатися вперед. Якби люди не вміли мріяти, то основна маса винаходів так і не побачила б світ. Ми б так і залишилися на початковій щаблі розвитку. А завдяки мрійникам і фантазерам людський рід досяг того рівня, який ми маємо зараз.

Часто, лягаючи спати, я мрію. Про різне: про далекі подорожі, про суперздатності, про те, як оволодію якої-небудь незвичайної професії – наприклад, дресирувальник диких звірів. Всі ці мрії з розряду нездійсненних, я це усвідомлюю, але мені все одно цікаво мріяти.

Головною моєю мрією є – не втрачати близьких. Я дуже дорожу своєю сім'єю і боюся, що коли-небудь настане день і когось з них не стане в моєму житті. Такі думки наводять на мене тугу, і тоді я уявляю собі, що ми будемо разом завжди.