Скласти речення зі словами снігур, кравець, швець.

снігурі на зиму залишаются у рідних краях.

кравець робить людям хороші речі.

швець ш'є різні гарні речі.  

снігур потрапив до христинки,коли надворі вже лютувала справжня зима.тесля завжди без воріт,а швець без чобіт.хлопчик повеселішав,коли кравець пошив прекрасні штанці.

  існує таке гарне прислів'я: «посієш вчинок — пожнеш звичку, посієш звичку — пожнеш характер, посієш характер — пожнеш долю». отже, у житті людини, все починається зі вчинка.          я вирішив зробити такий експеримент і одного дня робити тільки гарні вчинки. вранці я зробив зарядку, після сніданку помив посуд. у мами очі засвітились радістю. на серці у мене було також радісно, коли я йшов до школи. допоміг перейти дорогу якійсь бабусі з ціпком. треба сказати, що вона була приємно здивована. на уроках я намагався не відволікатися. здається, це помітила вчителька . сподіваюсь, що це вплине на мою оцінку. удень я пропилососив квартиру.          на жаль, жодного героїчного вчинку мені не вдалося здійснити. ні вдача, ні тим більше доля мої не змінились. та й взагалі нічого особливого я не зробив. але я дійшов цікавого висновку. робити гарні вчинки зовсім не складно. складно звикнути до цього. над цим доведеться попрацювати. 

Повноцінне життя кожної людини не можливе без спілкування з іншими. усі почуття ґрунтуються на відносинах між людьми і тим самим створюють характер самої особистості, її погляди та уподобання. з дитинства ми шукаємо друзів, людей, з якими нам цікаво і весело. коли ми дорослішаємо, поняття дружби набуває більш серйозного масштабу: обираючи собі друзів, ми звертаємо увагу на інтереси, погляди, принципи та моральність людини. потім з’являються однокурсники та колеги, і зі всіма ними ти будуєш якісь відносини, у яких ти хочеш якнайкращого відношення до себе. інколи ми стаємо занадто прискіпливі у виборі свого , забуваючи, ким насправді являємося ми самі. ми вимагаємо занадто багато від людей, хочемо їх поваги, довіри і щирості. та саме останній чинник часто стає причиною усіх людських конфліктів та неприємностей. ніхто не хоче бути обманутим. усі на світі люди хочуть довіряти, і хочуть щоб їм довіряли. чи це можливо у сучасному світі? чи можливо сьогодні прожити чесно, без брехні та обману? більшість з вас подумки відповіло: ні. а хотілося б, чи не так? та спершу погляньмо самі не себе. кажуть, людина притягує до себе таких самих людей, якою являється вона сама. запитаймо себе: чи я завжди говорив правду, чи завжди був щирим та відвертим зі своїми друзями, колегами чи батьками? я щиро сподіваюсь, що ваша відповідь на ці запитання буде стверджувальною. я сподіваюсь, але сумніваюся. то ж чи справедливо вимагати від людей щирості, коли сам говориш брехню? чи чесно картати їх за те, що вони сказали неправду, коли ти теж її кажеш? чому ми хочемо жити зі світлим та відкритим поглядом, коли самі ж пускаємо порох комусь в очі? тому що в тих самих чужих очах ми бачимо найменшу скіпку, і на помічаємо колоди у своїх. тому що ми не усвідомлюємо, що самі є неідеальними, але підсвідомо свято віримо у це. тому що так побудований наш світ: вимагати і при цьому не відповідати своїм же вимогам. чи можливо щось змінити? це питання я змушена залишити риторичним, адже, відверто кажучи, я можу лише зізнатися: не знаю. я не знаю, як створити світ і суспільство, побудовані на правді, і чи можливо це взагалі. я думаю, що, як і у мене, у кожного з вас, шановні читачі, прослизнула єдина думка: потрібно починати з себе. як би банально не звучала ця фраза, але вона – це та сама правда, яку ми всі шукаємо. якщо кожна людина хоча б у одному місті почне клопітку роботу у плані удосконалення самого себе, це місто стане моральною столицею країни, а пізніше, і усього світу. головне – вірити в майбутню перемогу правди над брехнею, бо віра підіймає людський дух і, навіть в найскрутніші часи веде його під руки до кінця, а інколи і несе його на своїх руках. але якщо вам здається, що побороти брехню у світі і у собі неможливо, тоді згадайте мудрі слова нашого народу: «не шукай правди в інших, коли у тебе її нема».