І! відредагуйте словосполучення торкатися приладу керуючий відділом виголошуючи промову хвилюючі враження піклуватися за ним

Торкатися  до приладу керівник відділу проголошуючи промову зворушливі враження піклуватися про нього

Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.

Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.

Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос.

І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним.

Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ.

Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко:

Та де б не ходив я в далекій дорозі,

В чужім чи у ріднім краю,

Я згадую вогник у тихій тривозі

І рідну хатину свою.

Бо дивляться в далеч засмучені очі,

Хоч тінь там моя промайне.

Бо світиться вогник у темнії ночі,

Мов кличе додому мене!

Объяснение:

лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне.тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою.сини з матір'ю пішли в хату, а батько все сидів на ослоні та майстрував. він не обідав тієї п'ятниці і не пішов полуднувати.вона принесла з хижки зав'язані в хустці квітки та стрічки і розсипала їх по столі, застеленому білою скатертю; принесла й поставила на лаві червоні сап'янці.  її очі з м'якеньких стали зразу тверденькі.хазяїн підняв чарку вгору і почав приказувать: «даруй же, боже, нам щастя й здоров'я, а помершим пошли, господи, царство небесне. нам, боже, довести діло до кінця, а ти, дочко, будь щаслива й здорова. як будеш свекрові та свекрусі покірненька, буде твоя голівонька веселенька».карпо перекинув батька на бік, і він тільки тоді прокинувся й опам'ятався. (і. нечуй-левицький "кайдашева сім'я)