Поставте будь ласка коми до цього твору що нище рідний край! дорога серцю земля батьків та прадідів наших. оспівані в піснях народних безмежні степи зелені ліси і доли високі блакитні небеса!

Оспівані в піснях народних безмежні степи,зелені ліси і доли високі,блакитні небеса!

Кожному з вас, звичайно ж, доводилося спостерігати за появою перших листочків на дереві навесні чи за першим снігом. або вас приваблювало ніжне тремтіння берізки від подиху вітру, або безкрайні поля, підперезані різнобарвними поясами. все це і є природа, яка дарує нам неповторні пейзажі. але нам треба не лише спостерігати за нею, а й ще зуміти написати твір. давайте спробуємо. спочатку візьміть якусь чернетку або взагалі клаптик паперу, карандаш або ручку в руки. тепер замисліться. але не просто закрийте очі — так можна і заснути. не виходить? тоді подивіться у вікно. що ви там побачили? ні, не контейнери зі сміттям і не новий «мерседес». спробуйте дивитися не на це, а на чудові краєвиди. якщо їх не видно з вашого вікна, спробуйте згадати краєвиди, які ви бачили десь у лісі чи в селі, або, можливо, і в місті знайшли якусь неповторну галявину. навіть просто подивіться на небо. уважніше подивіться. ось ви бачите на небі хмаринку. здається, хмаринка як хмаринка, нічого собі особливого. але вона зовсім не схожа на інші. придивившись, можна побачити і страшного дракона, і маленького гномика біля своєї хатинки або величезний корабель, що мчить на всіх вітрилах серед приборканого моря. що ще може намалювати ваша уява? блакитне небо. а по ньому пливуть білі хмаринки. але ні, то не хмаринки. он бачите, на гірських полонинах стоїть вівчар і грає на трембіті. кругом нього пасуться біленькі вівці. раптом небо змінилося, на ньому вже олександр невський на коні зі своєю дружиною рветься в бій. це теж тільки на мить… небо — своєрідний фільм, у якому можна побачити і нинішні дні, і прийдешні. або можна написати так: «легенька білосніжна хмаринка у блакитному небі. я дивлюсь на неї у захопленні. перед очима цікава казка. ось пропливає корабель, який згодом перетворюється у гордого лебедя. і раптом у небі вже нема лебедя, а на зміну йому з’являється чудовий палац. хмаринка пронизана променем сонця. вона — мов сонячне дитинство». ви відчули, які чудові картини можна побачити, придивившись до хмаринки й давши волю своїм почуттям. а може, ви побачите там черепашок-нінзя або ляльку барбі у своєму будинку. головне, не бійтеся висловлювати свої думки, свої почуття, зумійте знайти щось незвичайне у простій, на перший погляд, картині. розвивайте своє образне мислення, щоб у великій чи короткій формі твору спромогтися розкрити власне бачення пейзажу, своє безпосереднє враження. можливо, для цього вам буде потрібно перечитати кілька віршованих чи прозових творів, які б пробудили вашу уяву, висловити свої думки та почуття.

вибиреш собі,яке сподобається

синичка — дуже корисна осіла пташка.

    її можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. вона є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. коли вони пої плоди, насіння падає на землю. так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

      синички є нероздільною частиною природи.  тому треба обе­рігати синичок.

**********

синичку  можна бачити біля людських осель взимку, коли багато інших птахів відлетіло у теплі краї. вона  — дуже корисна осіла пташка.

    по-перша, є окрасою нашої зимової природи, бо в теплу пору ховається від людського ока в лісах, де багато їжі. по-друге, синички, як багато їнших птахів, знищують комах–шкідників, рятують дерева та кущі. по-третє, коли вони пої плоди, насіння падає на землю. так воно розноситься  на великі відстані, де з нього виростають рослини.

      синички є нероздільною частиною природи.  тому треба обе­рігати синичок.