1.те , про що повідомляється, розповідається в тексті, - це… а) тема; б) мета; в) заголовок. 2. зі слів кожного рядка побудувати речення. записати утворений текст. восени, лісі, у, цікаво. пролетіла, ось, і, сіла, сойка, пеньок, на. принесла, дзьобі, вона, у, жолудь. його, під, ховати, почала, коріння. 3. допишіть кінцівку тексту. горобець побачив на березі шпаківню і зайняв її. через тиждень прилетіли з півдня шпаки. зчинився визнач тип написаного тексту. а) текст-описание; б) текст-розповiдь; в) текст-мiркування. 4. склади текст запршення у такому порядку: 1) заголовок 2) звертання 3. дата, час проведения 4. мiсцене проведення 5. кого запрошують 6. хто запрошуэ.

1) 2)восени у лісі цікаво. ось прилетіла сойка і сіла на пеньок. у дзьобі вона принесла жолудь. ховати почала його під коріння. 3) зчинився галас і горобця вигнали із своєї домівки. б текст-розповідь4)       запрошеннязапрошуємо вас взяти участь у конкурсі "дівчина осінь",конкурс  відбудиться 18 листопада 2014 року о 13 годині в приміщені школи в актовому залі. запрошуємо усіх дівчат. з повагою директор школи п.і.п

Багато разів я бачив, як мама, старі фотографії, надовго замис­лювалась, коли попадалося шкільне фото з її однокласниками. одного разу я за­питав, про що вона думає, коли дивиться на таке фото. а вона відповіла якось загадково: «те, що відчуваю в такі хвилини, ти змо­жеш зрозуміти тільки тоді, коли сам закінчиш школу. а поки що цінуй свою шкільну родину». «шкільну родину? » — перепитав я. «так, шкільну родину, — повторила мама. — скільки пісень написано на тему стосунків між одноклас­никами. всі автори, немов змовившись, називають однокласників «шкільною родиною». чудово, коли учні почуваються єдиним

Коли мій син приносить незадовільну оцінку, дружина запитує з трагедійними нотками вголосі: — це що це таке? ! і тиче пальцем у сторінку щоденника, де стоїть «двійка» або навіть «трійка», схожа на злющого шершня: така ж маленька голівка, таке ж велике, хижо націлене черевце з гострим жалом на кінці. тож дружина тиче пальцем у того шершня так, немов хоче зігнати його зі сторінки щоденника, і все допитується: —      що це таке, я син мій — ані слова у відповідь. тільки палахкотять відстовбурчені вуха. чого вони в нього такі великі й червоні? невже і в мене колись були отакі? не добившись відповіді на перше питання, дружина переходить до іншого: —      розказуй, що ти там накоїв? цього разу голос у неї такий, наче вона запитує: кого там зарізав? обличчя сина приходить у рух. часто скліпують повіки, посмикуються щоки, розтуляються й затуляються губи, посіпується гостреньке підборіддя, а розвихрений непокірний «півник» на голові стирчить наївно й беззахисно.—      ми, я, ну, бі — починає мій син видушувати із себе слова. — а тоді, —      на чому каталися? син мій здивовано дивиться на маму: як вона не розуміє найелементарніших речей! на чому ж іще можуть кататися порядні хлопці, як не один на одному!