Запишіть прибираючи скісну риску. з/давніх/давен, ані/скільки, хто/зна/як, допізна, до/вподоби, до/схочу, все/одно, по/ійськи, на/швидкy/руч, з/поміж, по/сусідству, коли/не/коли, за/пані/брата, пліч/о/пліч, без/кінця/краю, по/де/куди, де/інде, всього/на/всього, сам/на/сам.

Здавніх давен ,ані скільки,хто зна як,допізна до вподоби ,до схочу,все одно,по ійськи,на швидку руч, з поміж,по сусідству,коли не коли , за пані брата,пліч о пліч,без кінця краю,по де куди,де інде,всього на всього ,сам на сам

Рідна мова починається з маминої колискової, з батьківського мудрого слова-поради, з пісні, з жарту, з любові. вона вміщує в собі весь світ, який, сповнений дива, незвичайних почуттів та краси. про українську ж мову ніколи не кажуть інакше, ніж як про вишневу, солов'їну, волошкову, калинову. вона така й є, бо народилася у вишневих садках, увібрала в себе усе розмаїття солов'їного співу, набралася пахощів у волошок і розквітла, мов та калина, червона і прекрасна. немає, мені здається, кращих слів, ніж ті, якими вдячно звертається до української мови максим рильський:  

Компроміс, поза сумнівом, присутній завжди, лише для одних він - явний, для інших - прихований. проте, ті та інші через низку обставин завжди діють, виходячи з принципу "не нашкодь". якщо людина вважає, що він говорить завжди одну тільки правду - він заздалегідь бреше. навіть, якщо ми застосуємо алгоритм, що в його словах лише істина, ми повинні враховувати, що він може щось втаювати, недоговорювати, а це - хоч невелика, але брехня. це і є компроміс. якщо розглядати народні казки, ми завжди можемо побачити там компроміс між добром і злом. у "червоній шапочці" вовк з'їв бабусю, - перемогло зло, але її потім випустили, в "сніговій королеві" заморозили кая, але потім він "расстаял". і це не лише перемога добра над злом, буває і навпаки, пригадаємо хоч би "бременських музикантів", це - компромісне рішення: може бути і так, і так. головне - гармонія