Мне нужно. прочитайте. знайдіть і проаналізуйте стилістичні помилки, відредагуйте кожен текст. 1. традиція приходити щороку 22 травня до пам’ятника тарасу шевченку в києві зародилася на початку шістдесятих років xx століття. власне кажучи, тоді це був вияв стихійного мовчазного протесту проти гноблення української культури. та це був не зовсім мовчазний протест. кількасот людей натхненно співали пісні на слова тараса шевченка, декламували безсмертні рядки тараса григоровича. не можна не сказати, що тарас шевченко став символом, який об’єднав націю в найтяжчі часи її існування, позбавляв страху й надавав сили для опору окупантам всіх мастей (за б. рогозою 2. абрикос! при одному слові у роті стає солодко, а навколо розливається аромат, неповторний, медово-сонячний. як ми їх любили! як чекали, коли ж нарешті зажовтіють між зеленим листям ці сонечка, коли наберуться медового соку. словом, лікувальні властивості абрикосів зумовлені високим вмістом вітамінів (з календаря). 3. квіти меліси, або цитринової м’яти, збирають у липні- вересні. як правило, вживають у їжу листя, розташоване поряд з квіточками. використовують як свіженькі, так і сухенькі листочки (з календаря).

3.  як правило, у їжу вживають листя, розташоване поруч з квітами. використовують як свіже, так і сухе листя. пестлива форма іменників не відповідає науково-популярному стилю мовлення.   2. абрикос - цк фрукт кольору з приємним ароматом. має солодкий смак, урожай збирають в (не пам'ятаю коли, знайдеш сам(-а)) у каляндарях зазвичай використовубть нуково-популярний стиль, а початок данного тексту написаний з використанням художніх засобів, що притаманні художньому стилю мовлення. . традиція приходити щороку 22 травня до пам’ятника тарасу шевченку в києві зародилася на початку шістдесятих років xx століття. тоді це був вияв мовчазного  протесту проти гноблення української культури. кількасот людей натхненно співали пісні на слова тараса шевченка, декламували рядки х безсмертних віршівтараса григоровича. образ тарас шевченко став символом, який об’єднав націю в найтяжчі часи її існування, позбавив страху й надав сили для опору загарбникам (за б. рогозою).з приводу першого тексту є сумніви. з моїми редагуваннями він відповідає публіцистичному стилю. я прибрала деякі слова, меня здається, що вони більш притаманні російській мові й можуть вважатися леусичними помилками.

ручення розповідне , неокличне, просте; між підметом і присудком ставимо тире, бо перед   присудком   стоїдь частка "це", крім того,між ними є

речення побудоване за типом простого , поширеного,неповного , двоскладного , однорідними означеннями та неповними складеними іменними присудками

повідомлення ( що? ) - простий, виражений іменником у формі називного відмінка однини

висловлювання, доповідь (це є - однорідні    неповні складені іменні присудки , вираженні дієсловом зв язкою "є", що пропущена, та дієсловами

між підметом і присудком предикативний зв язок

усне монологічне (яке? ) - однорідні узгодженні означення, між якими не стоїть кома, бо вони стоять перед означуваним словом "висловлювання" , між ними і неповним присудком зв язок узгодження

невелика(  узгоджене означення , виражене прикметником із "не", пишеться разом, бо цого можна замінити словом мала, між неповним присудком і ним зв язок узгодження.

(на що? ) на тему - непрямий додаток, виражений іменником у знахідному відмінку однини + "на" , між ним і неповним присудком зв язок керування

на тему (яку? ) якусь -  узгоджене означення, між ним і додатком зв язок узгодження

 

 

 

 

    що це за гамір надворі? невже знову пташки бавляться в пухнастому сніжку? так, і дійсно, маленькі та прудкі вони літають навипередки з вітром та сніговієм, над садком у пошуках поживи.

    у   дворі    нашого будинку росте горобина. давно вона росте, гордлива ті іноді журлива   красуня, з солодким червоним намистом. кожної зими сніжок ніжно додає до її намиста, срібний свій оксамит. я  навіть не пам"ятаю коли її там  ще не було. стара вона та розлога. ніби царівна усьго саду. останнім часом до неї часто прилітають маленькі друзі - птахи. щось щебечуть, звеселяють її, розказують про свої

    ось і сьогодні стою я біля горобини і чую, як птахи розмовляють зі стареньким  деревом.

- люба горобино, як ми вдячні тобі, що в золоті осені ти не забула про нас і приберегла   свої ягідки, наше улюблене ласування.

-так , так -защебетали інші пташеки і стали весело стрибати по її старих гілках, струшуючи маленькі сніжинки.

-ні, це не ви мені дякувати повинні, а я вам - ніжним голосочком відповіла садова царівна. -якби не ви, мої маленькі, весною гусінь поїла б мої ніжні листочки, пахучий цвіт би осипався і не було б ягідок. так я й стояла б в зажурі весь час.

-та ми ж друзі! і завжди будемо   один -одному! ти для нас, як матінка- годувальниця, ми ніколи не забудемо твоєї щедросі - весело зачиркали пташеки. - тепер жодного дня більше не буде, коли б ти журилася. завжди прилітатимемо ми, твої помічники й розрадники.