Напишіть твір: "ранок сьогодні- як ні"

Ти лежиш у своєму ліжку, і вставати зовсім нехочется. повертаєшся на інший бік і далі продовжуєш спати. в цей час жвавий маленький золотий промінчик вже поспішає розбудити тебе. тихенько і обережно він повзе по твоїй подушці. і ось, нарешті, він досягає твого носа, і ти відчуваєш його тепло. ось промінчик дістався до твоїх очей.  ти не можеш більше спати, адже промінчик вже розбудив тебе і йому вже не терпиться пограти з тобою.  обережно сідаєш на ліжко і протираєш заспані . повільними і невпевненими кроками ти підходиш до вікна, відкриваєш фіранки і   і ось вся кімната осяяна теплим, радісним, сонячним світлом ранку. і ось вся кімната осяяна теплим, радісним, сонячним світлом настав дня. одягнувшись, вмиваючись, ти виходиш на . на вулиці тепло і сонечко вже тут як тут. воно чекає на тебе! немов горобчик стоїш і радієш теплому літньому сонечку. закривши очі, підставляєш обличчя золотистим проміннячкам, які бережно грають на твоєму обличчі. вдихаєш чисте і свіже повітря соснового бору. в повітрі є всі аромати квітів і серед них витає легкий аромат ялин, сосен і беріз. на такому повітрі легко дихається.  відкривши очі, озираєшся навколо. світло ти трохи щурішься від яскравого сонячного світла. але поступово твої очі звикають.  пустотливий, але ніжний вітерець тихенько похитує смарагдові листочки на березах, і ти помічаєш, як під променями переливаються різними кольорами веселки крапельки роси на пухнастою травичці. несподівано вилетів різкий вітер, пролетів по верхівках дерев і полетів далі за горизонт. і ніби дощик з листочків покотилися маленькі слізки на ще не прогріту сонцем землю після не зовсім теплою ночі. це- роса. продзвонивши, як маленький тоненький дзвіночок впала в траву і затихла. знову тиша. в недалекому лісі чутні переливи дзвінких птахів. серед них ясно можна розрізнити пісні сойки, зяблика, синички. затамувавши подих, як би намагаючись не злякати птахів, слухаєш їх дзвінкий спів.  ось неподалік села на дорогу якась пташка. вона почала скрекотати і стрибати. придивившись, уважніше, ти розумієш, сто це трясогузка. вона повернула голівку, як би намагаючись подивитися на тебе, змахнула крильцями і полетіла в блакитну височінь.  ти продовжуєш милуватися видом. і твій погляд спрямовується на високу пишну ялинку. ти вдивляєшся, але не можеш нічого зрозуміти. серед густих розлогих гілок знаходиться маленьке гніздечко, але чиє воно ? ! до гнізда прилетів дрізд. і тут ти помічаєш три маленькі голівки. це мама-дрізд годує своїх пташенят. подивившись в іншу сторону, помічаєш маленького їжачка. ти спостерігаєш за тим, як він спритно біжить по свіжоскошеної травичці. наткнувшись на камінь, їжачок фиркає і згортається в клубок. але через кілька хвилин зрозумівши, що небезпеки немає, він розвертається і продовжує свій шлях. потім він зникає в нескошеної траві біля канавки, і ти чуєш лише його фиркання. ти мимоволі посміхаєшся. ось на камені влаштувалася сімейка ящерок. після ночі вони теж вибралися погрітися під теплим сонечком. все наповнене теплом, світлом і радісним настроєм. з квітки на квітку перепурхують красиві метелики. здається, ніщо не може зіпсувати тишу, спокій і цю незабутню красу, але раптом на вулицю вибігають дітлахи. тиша і спокій порушуються. ти з жалем і радістю зітхаєш і повертаєшся в кімнату. адже ти знаєш, що завтра ти вийдеш і знову відкриєш нові цей свіже повітря. і знову тебе обласкає це тепле літнє сонечко!

Свята – це те, що робить наше життя веселіше й радісніше. на світі багато дні, які вважаються святковими. бувають вони сімейні й національні. і, як у кожній родині є свої традиції відзначати та або інша подія, так і в кожної націй зложилися свої порядки гуляння й шанування певних датякщо говорити про україну, то на кожне свято тут традиційно ломляться столи від кулінарних шедеврів господарки будинку. трапляється навіть так, що стіл накривають на площі або головній вулиці міста. це в основному відбувається на масницю або під час проведення сорочинской ярмаркуосновне блюдо на столі – це, звичайно, сало й вареники з різними начинками. такі свята національною українською музикою. якщо є можливість, організатори намагаються залучити живих виконавців, щоб показати весь колорит і барвистість української пісніна свято в україні прийнято прикрашати приміщення національними рушниками, оберегами й живими квітами. якщо мова йде про релігійне свято, то повністю дотримуються традиції предків: люди ходять на ранкову службу, приносять додому освячену воду (на водохрещення) або продукти (на великдень). у ці дні забороняється будь – яка фізична праця, а на перший план виходить шанування бога і його навчаньвсі державні свята в цій країні прийнято відзначати масштабно. це ставиться до святкування дня конституції (28 червня), дня незалежності (24 серпня) і дня міста кожного населеного пункту україни (вони святкуються тільки в цих містах, а не повсюдно по країні).на центральних площах міст і селищ улаштовують гулянку за участю місцевої самодіяльності або запрошують зірок державного масштабу. також для підтримки святкового духу влаштовують різні конкурси. часто до таких свят пристосовують виставки картин, робіт учасників міських дитячих кружків. над будинками в ці дні піднімають національний прапор, і майже із всіх вікон звучить музикаукраїнське свято – це можливість для всіх не тільки відпочити, але й згадати предків і те, чому вона вчили, народні традиції й звичаї. у святкові дні по всій країні прийнято говорити рідною мовою й одягатися в національні костюми. іноді здається, що тільки у свято ти українець україна – багатогранна країна з більшою кількістю святкових днів і, щоб зрозуміти, як це свято по – українському, його потрібно відвідати

Золота осінь

Веселе літо згасло. Вересень зробився повноправним господарем у природі. Незвично холодно стає вранці й уночі. Лише вдень пригріває сонечко, немов намагається нагадати про літо. Поля відпочивають після виснажливої тривалої праці. Уже подарували господарям свій золотавий урожай садки. Усюди відчувається прохолодний подих осені. Сіре небо все частіше затягають низькі хмари. Сіється дрібний дощ.

Ліс стоїть сумний і мовчазний, здається, що він глибоко замислився. Дуже скоро деревам доведеться геть роздягнутися, скинути своє важке вбрання, а згодом і підставити гілки хуртовині.

Повільно кружляє в повітрі жовтогарячий листок. Тонкі осички сумовито риплять на галявині, ще не зазнавши довгого передзимового сну. Навкруги трухлявого пня скупчилися стрункі опеньки. їх дуже багато, і кожен із грибів так і проситься в кошик. Горобина обвисла червоними розкішними гронами. Листя липи з гострими почорнілими зубчиками здається вкритим тендітним оксамитом.

Нещодавно зелена трава припала до землі. Високо в небі роблять своє останнє прощальне коло запізнілі журавлі. Вони ще раз нагадують нам, що прийшла осіння пора. Журавлі відлітають у вирій і сумно курличуть.

У такі дні на якусь мить душу покриває світлий смуток. Ми поринаємо в роздуми про сенс людського існування. Усе це є ознаками того, що настала найкрасивіша пора року, яку оспівували художники, композитори, поети. Настала золота осінь.