Для чого людям потрiбен смiх велике оповiдання

Сміх, відповідно до словників, - цей випадковий, спонтанний і гучний прояв в людині надмірно веселого настрою (бачите, що виходить, коли намагаєшся дати наукове визначення звичайному, усім відомому "ха-ха-ха-ха" раніше вважали, услід за арістотелем, що сміх властивий тільки людям, але виявилось, що до нього схильні також мавпи і деякі інші тварини, причому тільки людина і мавпи сміються від лоскоту.багато учених вважають, що люди і мавпи успадкували сміх від свого загального предка приблизно 15 мільйонів років назад. спостереження над людьми, що сміються, показали, що під час сміху люди припиняють всяку діяльність і, по суті справи, стають беззахисними. і це цікаво - навіщо еволюція забезпечила людини і вищих приматів механізмом, що суперечить інстинкту самозбереження? виявляється, коли людина сміється, в його кров виділяються  "гормони щастя"  - ендорфіни, а також енкефаліни - речовини, що підвищують стійкість до стресу і знижують больовий поріг. таким чином, за сміху відбувається підвищення загальних захисних сил організму. сміх покращує настрій не лише людині, що сміється, але і що оточує його іншим людям. тому у будь-якій компанії весела людина - душа суспільства. сміх  відіграє важливу роль у виживанні людства як виду, оскільки відновлює в людях психічну урівноваженість і стабільність поведінки. діти починають посміхатися і сміятися, коли їм виповнюється приблизно 12 тижнів. сміх немовляти показує, що у нього усе добре, що він задоволений, і тим самим приносить задоволення тому, хто про нього піклується. при сміху в клітинах мозку, а потім і усього тіла, відбуваються хімічні реакції, сприяючі травленню, і розслабленню артерій, поліпшенню кровообігу. можливо, сміх - не самі кращі і ефективніші ліки, але вже точно - найприємніше. тому у будь-якому людському суспільстві так цінують тих, хто уміє смішити, знає ціну жарту. за своєю природою  сміх  протилежний до печалі і страху. при сміху у людей знижується артеріальний тиск, раніше підвищений, нормалізується робота серця, покращується дихання. встановлено, що по своїй енергетиці хвилина сміху замінює 25 хвилин аеробіки, а це вже не жарт! сміх різко покращує постачання кров'ю тканин і органів організму, що рівноцінно прогулянці в лісі. він підвищує творчі здібності людини, уміння вирішувати різні проблеми, а тонізуючи м'язи обличчя, покращує зовнішній вигляд. у ряді країн для поліпшення загального стану організму людини використовується  смехотерапия. так, індійським лікарем мадан катария придумана "йога сміху" - комплекс простих вправ, що покращують стан здоров'я і психічний стан людини. комплекс "йога сміху" повертає людям рефлекторний, мимовільний сміх, закладений в людині самою природою, той сміх, яким сміються діти. західна смехотерапия, розроблена психологом і журналістом норманом казинсом, провокує сміх зовнішніми стимулами - жартами, клоунадою, сатирою і так далі тому прав був барон мюнхгаузен з однойменного кінофільму, коли сказав: "розумне лице - ще не ознака розуму, пани! усі найбільші дурниці у світі робляться саме з цим виразом особи. посміхайтеся, пани, посміхайтеся"!

всі ми є звичайними людьми в силу того, що були такими народжені. однак варто розуміти, що існує також і поняття «справжньої людини», і воно дещо складніше. під справжньою людиною мається на увазі не просто біопсихічна істота, якою є кожна людина. справжня людина – це, швидше, комплекс життєвих правил, переконань, моральних установок, які характерні лише для думаючих і свідомих людей.

що ж конкретно можна розуміти під справжньою людиною, і яким чином нею стати? як мені здається, справжня людина повинна мати дуже чітке відчуття людської моралі. мораль не є загальнообов’язковою, як, наприклад, закони в державі. як правило, за порушення моралі ніякого прямого і суворого покарання не передбачається. саме тому можна зробити висновок, що питання про те, чи бути моральним чи ні, повинна приймати лише сама людина, вона робить це абсолютно добровільно і свідомо. крім високої моралі, справжня людина також повинна обов’язково враховувати інтереси інших людей, що б вони не робили. справжня людина повинна вміти думати, зважувати життя і все те, що відбувається навколо. вона повинна відрізнятися від тварини, яка лише прагне до виживання, не знає міри і практично не цікавиться проблемами інших.

як мені здається, існує кілька способів і шляхів стати справжньою людиною. по-перше, потрібно працювати над собою, розвиватися в моральному плані. для цього потрібно вивчати суспільство і людей, з якими ти живеш. ти повинен навчитися розуміти оточуючих і спілкуватися з ними так, щоб приносити їм якомога менше дискомфорту і якомога більше користі. необхідно співвідносити свої права з інтересами і правами інших людей. слід також бути стриманим у всіх людських стосунках, про які б з них не йшлося. всі люблять спілкування і компанію друзів, але справжня людина завжди знає міру, вміє спілкуватися з кожним, а тому ніколи не дозволяє собі зайвого.

безумовно, справжня людина також повинна мати певний життєвий рівень. у сучасної людини є безліч різних потреб і бажань, задоволення яких є обов’язковим для досягнення щастя. щоб мати можливість вирішувати всі проблеми і задовольняти бажання, людина повинна добре заробляти. отже, можна зробити висновок про те, що для цієї людини просто необхідна нормальна робота і заробіток, що може бути забезпечено лише хорошою освітою і достатніми вміннями.

справжньою людиною стати можна при дотриманні безлічі правил, описаних в цьому творі. зробити це непросто, однак цілком можливо при належному бажанні та прагненні.

ответ:

василь сухомлинський, оповідання "що посієш, те й пожнеш"

объяснение:

одного разу до нас прилетіли голуб і голубка. сіли на ґанку та й воркочуть. ніби дивляться на мене й щось просять. я поліз на дах, відчинив маленьке віконце. голуби заховалися в нього. я виніс їм зерна, вони поклювали й знову сховались у віконці.

наступного ранку я знову погодував їх і поставив коритце з водою. а потім було так — коли погодую, а коли й забуду. більше було таких днів, що я забував погодувати голубів. вони сидять на ґанку, дивляться на мене, а я все кудись поспішаю. коли це йду, а голуб летить наді мною, немов збирається на плече мені сісти. я думав, що голуб грається. і не догадався, що йому їсти хочеться.

а то якось уранці бачу — голуби сидять на подвір’ї в сусідів, і маленька дівчинка оля годує їх. а батько ставить на стовпі маленьку хатку — голубник.

боляче мені стало. кликав я голубків, кликав, але вони більше до мене не прилетіли. поселилися в голубнику. оля щодня годує їх — і вранці, й увечері. вони полюбили дівчинку: сі їй на плечі, в руки.

що посієш, те й пожнеш — говорить наше українське прислів’я. посіяв байдужість — зневагу. птахи зневажають тих, хто байдужий до них.