Скласти казку про лелеку чи журавля, який зiбрався в далеку подорож.

Напиши  що білля нашого дому на  стовпі  посилився  лелека  він  тут  був  довго  але  настала  осінь  і  я  почав  почала  придивлятися  і  побачила  шовелика  зграя  лилек  кудась  литинь  за      кажуть  що  лилеекі      литять  дуже  далекоо в  теплі  края  і  навіть в зимку  я  бачу      як  на  гнізді  є    травичка  бо  працьовиті  лелекі      наносили  зернят  і  якась  кінцівка

Скільки я себе пам'ятаю, стільки і дружу з денисом, якого всі друзі називають динею. мама кілька разів спробувала поправити нас: «чому диня? хоча б деня». але залишалося звичне: «диня». ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах: диня на рік старший від мене. ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. правда, так було раніше. зараз усі погодилися з цією дружбою. диня — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку галю. мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. ще: диня абсолютно не любить читати і взагалі вчитися. коли підходить час робити уроки, він може заплакати. для нього що ійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. а взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. ми обоє захоплюємося різними хімічними дослі, найчастіше потай від дорослих. одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у дині. йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «швидку». у лікарні довго допитувалися: «як це сталося? » і мій друг твердо відповідав: «упав ненавмисно в багаття». його дід жахливо злився: «дивися, просто як на допиті». але диня стояв на своєму. спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. а головне — диня зумів довести, що він чудовий друг. адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу. 

Осердя, як і на любов, існує чимало різних поглядів. пригадується один епізод із життя. був вечір. люди поверталися з церкви, у якій щойно закінчилася вечірня. раптом почувся крик. він долинав від п’яного чоловіка, котрий лежав неподалік. важко було зрозуміти, що намагався сказати цей чоловік, але відгуки людей можна було почути і за сто метрів. велика кількість осуду посипалась на нього… почути таке від людей, котрі кілька хвилин тому були в церкві, стало несподіванкою. це був наче грім серед ясного неба. інші проходили повз нього створивши лице, яке виражало неабияку заклопотаність. у числі останніх із церкви вийшов маленький хлопчик. на вигляд мав близько 12 років. підійшов до нього, допоміг підвестися. тим часом у гурті людей, що стояли неподалік, почалося обговорення особи хлопчика. усі зійшлися на думці, що він є сином того п’яного чоловіка. також прозвучали слова, що той чоловік не заслуговує на такого доброго сина. дехто стверджував, що такого батька варто було б залишити на вулиці до ранку, мовляв, аби протверезів і мав урок на майбутнє. отже, так виглядала «народна мудрість», хоч нею, на превеликий жаль, і не пахло. а хлопчина просто відвів цього чоловіка додому. сам же швидко побіг до свого, бо вже темніло і він не хотів, щоб батьки тривожилися. на мою думку, це випадок, коли мала дитина повелася доросліше, ніж сивочолі дідусі і бабусі