Поделить на склади дужками внизу слова мирослава, скрипка, пiсня, пiанiно

Ми-ро-сла-ва,скри-пка,пі-сня,піа-ні-но.

Біля струмка козак спішився і зсадовив малого на землю. коня завів у прозорий затінок, зняв поклажу, розсідлав. самопал обережно притулив до стовбура. поки малий вигулював коня, омелько розпакував торбу. лишилося ще пшоно, торбинка пшеничного борошна, кілька шматочків сала, капшук солі та з десяток тараньок. не відстібуючи з пояса ні лука, ні сагайдака, козак зачерпнув мідним казанком крижаної води. тоді всипав кілька жмень пшеничного борошна. круто посолив. проказав молитву і почав вимішувати тісто. коли вимішав так круто, що тісто вже не липло до рук, то насипав у казанок ще борошна і заходився щосили перетирати грушевою ложкою тісто з борошном. омелько так старався, що аж ів, але буханець тіста перетворився на дрібненькі кульки. їх козак обережно зсипав у неглибоку дерев’яну миску. малий тим часом напоїв буланка, насипав у шаньку вівса й поставив коня у холодку. потім заступом викопав поздовжню ямку, по боках поклав два шмати вивернутого дерну, а на них, як на цеглини примостив поданий омельком казанок із щойно набраною зі струмка водою.  козак сам заклав у ямку паливо, брязнув по кременю важким кресалом. і ось казанок облизують прозорі язики полум’я. коли завирував окріп, омелько всипав туди всю гору борошняних кульок. ось випірнула з каламутного варива одна, друга, потім ще кілька закружляли по колу. нарешті, всі борошняні горошини піднялися нагору. омелько зняв казанок із вогню. повичерпнував варене тісто і наклав у дерев’яну миску. стали з малим, проникливо прочитали “отче наш” і сіли розкошувати гарячою затіркою. ще й по тарані роздерли. поки омелько дожував тараню й відкрив рота, щоб загадати малому роботу, той уже спав на м’якій траві. махнувши рукою, козак усе сам помив у струмкові й заховав у торби. засипав піском вогнище, що ще тліло. осідлав коня, повантажив торби, припасував до сідла самопал. напруживши з усіх сил очі, побачив в глибині долини ніби кілька макових зернят. та зернята ті рухались. омелько висадив сонного хлопчика в сідло і повів коня до найближчого пагорба. озирнувшись, спостеріг, що крапки-вершники на мить застигли, а тоді почали невблаганно наближатися. козак знайшов густий кущ, один товстий пагін притис якомога нижче і прикрутив його верхівку жмаком трави до куща. до гілочки ж приладнав стрілу. зладнавши “самостріл”, омелько швидко повів коня. невдовзі за спиною наче дитина в долоні ляснула. то омелькова стріла в когось влучила.  ваше, воріженьки, щастя, що малий зі мною! тому утікати час і пора!   пересадивши малого наперед, козак легко злетів у сідло. буланко чимдуж погнав до далекого лісу. (за ю.логвином; 395 сл.) 

Дiвчинка зiбрала гербарiй з рiзних рослин: лiсових квiтiв, лугових трав, листя плодових дерев. у саду росли рiзнi дерева: яблуня, слива, черешня,абрикос,вишня. на клумбi росли такi квiти: чорнобривцi, жоржини, троянди. на травi, на листi дерев -повсюди лежала роса. все навколо: дерева, земля, будинки-покрите снiгом. у двлрi гралися хлопчики: iванко, михайдик, василько. за столом зiбралася вся родина: мати, батько,донька,двое синiв. земле украинт протiкають рiки: днiстер, днiпро, пiвденний буг. восени листя лежало скрiзь: на клумбах, на газонах, на подвiр'ях. у наших краях зимують такi птахи: голуби, cиницi, снiгурi, ворони.