Скласти невеличкого листа до вчительки на загальну тему (3 клас

Дорогий учитель! мені дуже подобається у вас учіться.ви дуже добре ведете уроки.

Скільки я себе пам’ятаю, стільки і дружу з (імя), якого всі друзі називають (імя). мама кілька разів спробувала поправити нас: «чому (імя)? хоча б (імя)». але залишалося звичне: «(імя)». ми живемо по сусідству, але вчимося в різних школах і в різних класах:   (імя)  на рік старший від мене. ми ніколи не сваримося, хоча батьки час від часу намагаються то одному, то іншому навіювати, що ми не підходимо один одному. правда, так було раніше. зараз усі погодилися з цією дружбою. (імя)   — відмінний друг, у нас спільні захоплення, нам подобаються однакові фільми, особливо мультики, але ми зовсім різні. я до дівчаток ставлюся, як і до хлопчиків, а він закоханий у сусідку галю. мені це незрозуміло, але я намагаюся робити вигляд, що все нормально. ще: диня абсолютно не любить читати і взагалі вчитися. коли підходить час робити уроки, він може заплакати. для нього що ійська, що російська, що українська — усі мови, як іноземні. а взагалі він допитливий хлопець, і з задоволенням слухає мої перекази прочитаних книг. ми обоє захоплюємося різними хімічними дослі, найчастіше потай від дорослих. одного разу під час такого досліду щось вибухнуло в руках у дині. йому дуже обпекло обличчя, довелося викликати «швидку». у лікарні довго допитувалися: «як це сталося? » і мій друг твердо відповідав: «упав ненавмисно в багаття». його дід жахливо злився: «дивися, просто як на допиті». але диня стояв на своєму. спочатку обличчя страшенно нагадувало печене яблуко, і це його дуже тривожило. але все закінчилося благополучно: обличчя стало гладеньким і навіть кращим, ніж було. а головне — диня зумів довести, що він чудовий друг. адже хто знає, як би все обернулося, коли б він видав мене і нашу справу. 

Щороку з нетерпінням чекаю літа. Не тільки тому, що наступають довгі канікули. Літо - це час подорожей і пригод. Шанс побачити і дізнатися багато нового. Вдосталь поспілкуватися і пограти з друзями. Отримати яскраві, незабутніх вражень, спогади про яких будуть радувати цілий рік. Це літо піднесло несподіваний сюрприз. Разом з батьками я поїхала на узбережжі Чорного моря.  

Ми зупинилися в маленькому курортному селищі. Дуже хотілося скоріше викупатися. Зібравши все необхідне, ми вирушили на пляж. Сонце світило яскраво, в повітрі витав запах йоду і аромат троянд, які цвіли всюди. Настрій був хорошим.  

Море виявилося близько, через 7 хвилин перед нами постала безмежна синя гладь. Трохи помилувавшись, ми спустилися на невеликий піщаний пляж. Пісок тут був світлим і дрібним, по ньому було приємно ступати босими ногами. Залишивши речі на березі, ми пішли купатися. Море було ласкавим, а вода в ньому теплою. Ми довго плавали, пірнали. З води виходити зовсім не хотілося.  

На пляж ми ходили майже кожен день. Іноді їздили на екскурсії, встигли побувати в аквапарку і дельфінарії. А вечорами, коли наступала прохолода, гуляли по набережній. Я любила гати як заходить сонце за горизонт, залишаючи золоту доріжку на водній гладі.  

Одного разу подув сильний вітер. Море стало неспокійним, почався шторм. Пісок, який був на дні, піднявся, змішався з водою, і вона стала тютюнової кольору. Хвилі з силою вдарялися об берег і солоні бризки розліталися всюди. До вечора вітер стих. Море заспокоїлося.  

Вранці на піску ми виявили багато раковин. Частина з них була розбита, але мені вдалося знайти цілу. Я доклала її до вуха і почула шум моря.  

Час відпочинку пролетів швидко. Прийшов час їхати. Кажуть, коли їдеш, потрібно кинути монетку в море, щоб знову повернутися до нього. Я так і вчинила. Смутку не було, попереду була зустріч з друзями, за якими скучила і місяць літнього відпочинку.

Залишок канікул я провела з друзями. Ми багато грали, каталися на велосипедах, ходили в кінотеатр. Вечорами збиралися на лавці у дворі, і я розповідала їм про свою поїздку на море. Так закінчилися кращі канікули в моєму житті.