Твір опис на тему осінь у моєму місті

        скласти твір на тему "осінь в моєму місті" можна так:

      осінь в моєму місті по-справжньому чарівна та гарна. кожна вулиця змінила свій колір. головний проспект міста жовтокоса осінь перетворила на місце карнавалу. все тут рясніє жовтими, червоними, зеленими, фарбами. парки міста заповнені людьми, які насолоджуються останніми теплими днями. кожен куточок мого міста радіє осені.

      місто стоїть, осяяне жовтими промінцями. вже опадає листя з дерев і весело шурхотить під ногами городян. немає ніякої сірості на вулиці. навпаки, кожне деревце в місті радує своєю яскравістю. парки, сквери, дитячі майданчики, вулиці вкриті різнобарвним листям. ще кілька днів, і все потьмянішає. настане глибока осінь і дні стануть коротшими, холоднішими. часто йтимуть дощі. на вулицях буде сіро та вогко. ось така вона, осінь у моєму місті.

Перша улюблена іграшка у кожного з нас вона своя. світ іграшок також переживає зміни, як і світ людей. раніше популярними були одні іграшки, тепер — інші. придивімося, як по вулиці ідуть в дитсадок мами з малюками. іноді дітлахи несуть в руках улюблену іграшку. не треба пильно придивлятися, щоб побачити, що дівчатка найчастіше пригортають до себе довгоногу цибату ляльку з заморським ім'ям барбі, а хлопчаки взагалі тримають якихось жахливих пластикових монстрів, пофарбованих в темні неприємні кольори. такі ж іграшки заполонили й полиці наших магазинів. вони однотипні, байдужі, холодні

Казка про котасонце впало. кот нявкнув і позіхнув. ікла у нього були білі-білі і дуже великі. незабаром настала ніч, стало дуже темно.кот ще раз позіхнув, розкрив свої крила і полетів. летів він недовго. з ним разом летів повітряна кулька. він був рожевий і зовсім не підходив коту, тим більше коту-хлопчикові. але кіт не думав про це - він летів, і це йому ! але тут кулька лопнула, і кіт різко став падати вниз. він пустився в піке і вийшов з нього прямо над лісовим озером. а потім пірнув у воду і промок весь, до самого останнього волоска - плавати кіт не любив.він начисто вилизав свої крила і став худим, худим, аж страшно! тепер залишалося тільки одне - знайти дорогу до миски, тьху, тобто додому! «ну і політав! » - подумав кіт і повільно побрів у напрямку до дому. він ішов близько сорока хвилин, і крила його зовсім висохли, він ними і знову злетів. по дорозі злякав пару орлів і одну сову. кот посміхався у всю свою котячу фізіономію і відчував себе наймудрішим з усіх на світі літаючих котів.