Фонетичний розбір слова блукає. іть будь ласка!

Блу-ка-є  - 3 склади: 1 склад - відкритий, ненаголош., 2 склад - відкр., наголош., 3 склад - відкр.,  ненаголош. [б]  - пригол., дзв., тв. [л] - пригол., сонорний, тв. [у] - голосний, ненаголош. [к] - пригол., глух., тв. [а] - голосний, наголош. [й] - пригол., м"який [е]  - голосний, ненаголош. 6  букв,  7 звуків.

Головні члени речення — це підмет та присудок підмет  — головний член речення, що означає дійову особу або предмет, про який говориться в реченні, і відповідає на питання  хто? що?   підмет завжди пов’язаний із присудком і найчастіше виражається іменником або займенником у називному відмінку,  рідше — дієсловом у неозначеній формі або числівником. присудок  — головний член речення, який характеризує підмет за дією, станом або ознакою і відповідає на питання  що  робить підмет? що з ним робиться? який він є? хто він такий? що він таке?   присудок завжди пов’язаний із підметом. він найчастіше виражається дієсловом  (приклад:   пишається над водою чарівна калина.  ((що? ) калина; калина (що робить? ) рідше —  прикметником чи іменником. другорядні члени речення — це додатки, означення, обставини. вони пояснюють або уточнюють головні члени речення й залежать від них. додаток  — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямована дія або стан, і відповідає на питання непрямих відмінків (кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на додатки найчастіше виражаються іменниками або займенниками, а також усіма іншими частинами мови у значенні іменника (приклад: стали їсти цукерки. з`їли все солодке, що було у домі). означення  — другорядний член речення, що вказує на різні ознаки предмета і відповідає на питання  який? чий? котрий?   (у всіх родових, числових і відмінкових формах) та  скільки? (лише в непрямих відмінках). означення найчастіше виражається прикметником, займенником, числівником; рідше — іменником.  обставина  — другорядний член речення, який виражає різноманітні ознаки дії або іншої ознаки (місце, час, причину, мету, спосіб, умову) і відповідає на питання  де? коли? чому? з якою метою? як?   та ін. обставини найчастіше виражаються прислівниками або іменниками з прийменниками (приклад: уранці  (коли? )  йшли  (як? )  бадьоро,  швидко,  легко: вітер дув  (як? )  збоку, а ).

      вечірнє сонце наближалося до заходу. (розповідне; сонце - підмет, наближалося - присудок) навколо лежав широкий степ. (розповідне, степ - підмет, лежав - присудок) своїми квітучими берегами він зливався з велетенським шатром неба. (розповідне, він - підмет, зливався - присудок)  який простір! (окличне, простір - підмет.; односкладне) чи є десь у світі така краса? (риторичне, краса - підмет, є - присудок) сріблястою змійкою звивалася по степу річка і губилася за обрієм. (розповідне, річка - підмет, звивалася і губилася - присудок) повівало вечірньою прохолодою. (розповідне, одонскладне, повівало - присудок)