Близькі за значенням слова до слова батьківщина

рідна країна,вітчизна.

країна, рідна земля, вітчизна

Життя - це вже щастя? інколи у нас, у людей, буває депресі і тоді ми звертаємось до щастя, згадуємо усе добре, що було в нашому житті. бо вона боїться щастя. той же, хто не хворіє на цю хворобу, знає, що щастя - це і є життя. та я ніколи ще не вічував подібного: коли те, що хочеться і подобається, що вже робив, стає майже неможливим. мені хочется написати щось, але муза покинула мене. наче знову пішла гуляти, і повернеться коли для тебе щастя - це писати для інших, то що може бути гірше, аніж втратити таке щастя? але нам буде все одно, коли ми втратимо те, що зветься "життям". це істина, тому й немає сенсу називати життя щастям. втратимо його - і нічого не відчуємо. ні жалю, ні болі. треба шукати те, що стане щастям в цьому житті. базове ж щастя від нього - це можливість чуомусь вчитися і пзнавати нове. ось що ми маємо на увазі пад словами "життя - це вже щастя". ось, як насправді, розкрийте вже очі хочете, наведу приклад з літератури? мало хто згадає гете і його "фауста". чи був фауст щасливий, все своє життя присвятивши вивчиенню чогось нового? отож, навіть базове щастявід життя - не таке вже й "щастя". його ніколи ніхто не добуде так просто. бо життя зі всіх сторін, з біологічної чи філософської, економічної чи іншої - надто складна штука, щоб так думати. щоб дістатися "вінця насолоди", потрібно зробити неможливе - достягти . на своіїй шкурі я відчув, що, все ж таки, ми все цінуємо лише тоді, коли втрачаємо. але ж дещо можна повернути, а дещо - ні. життя ми цінуємо завди інстинкту самозахисту, а якщо б його не було? що тоді? назвіть життя "щастям" без інстинкту самозахисту, і ви не будете цінувати це щастя, як і все інше. думайте. поки ще є час.

у мене вдома вже два роки живе сухопутна черепаха люся. на сімейній раді ми вирішили, що не будемо її садити в акваріум або в якусь коробку, адже тварині, як і людині, потрібна свобода. люся у нас дуже волелюбна черепаха.  вона повзає, де хоче і спить, коли захоче.

коли люся хоче їсти, вона виповзає на середину кухні, підводиться на передні лапи, витягає голову і крутить нею по сторонах. якби вона вміла говорити, вона б сказала: «люди, ви не бачите, я голодна! » люся дуже любить капусту, яблука, моркву і сиру картоплю.

одного разу вночі я вийшла на кухню попити, не включила світло і ледь не наступила на черепаху. я дуже злякалася, навіть підстрибнула, а люся проповзла мимо, не звернувши на мене жодної уваги.

повзає люся дуже швидко, зовсім не як черепаха. якщо у неї є якась мета і вона до неї прагне, за нею не наздогнати. іноді вона де-небудь ховається, і ми її всією сім’єю розшукуємо. у такі хвилини ми шкодуємо, що наша люся не вміє вимовляти які-небудь звуки (наприклад, гавкати, нявкати або щось ще).

а навчила мене люся доброти . турботи про когось опруч себе . тому,хто цього потребує. навчила цінувати дружбу .

моя люся дуже розумна і красива черепаха, і я її дуже люблю!

можна підставити іншу тваринку