Недарма вважається, що праця облагороджує людину. адже задля того, щоб зробити будь-що добре, потрібно вчитися та розвиватися. уміла в своїй справі людина – наче митець, що створює шедевр. її рухи красиві та віі, хоч вона малює картину, хоч рубає дрова. отаке захоплення в мене завжди виникає, коли я спостерігаю, як моя мама вишиває "хрестиком" картини. моя мама дуже любить вишивати. раніше вона часто робила вишиванки у народному стилі, як її навчила бабуся. зараз їй подобається вишивати величезні, ніби намальовані картини. хоч вишивати хрестиком і не складно, це потребує майстерності та терпіння. мама сідає біля вікна чи лампи та дістає з шухляди п’яльця зі спеціальною тканиною, різнокольорові нитки та ножиці, та схему картини, надруковану на папері. вона акуратно розкладує все необхідне та приступає до роботи. голка в маминих руках просто літає! мама швидко та легко робить стежки, рахуючи їх пошепки. зайву нитку вона обережно відрізає гострими ножицями. в неї напоготові декілька голок з різними нитками, бо для однієї картини може знадобитися не менше десяти кольорів. час від часу мама відсувається від своєї картини та дивиться, чи все зробила правильно. у цей час вона не любить, коли її відволікають, бо мусить стежити, щоб не збитися зі схеми. коли мама втомлюється, то акуратно збирає своє приладдя назад у шухляду та деякий час роздивляється, що в неї вийшло. мушу визнати, вона ніколи не буває повністю задоволена результатом, хоча її картини виходять дуже гарними. та мама вважає, що завжди можна зробити ще краще – швидше та акуратніше. тому вона з радістю береться за нові роботи, щоб навчитися новому.
ВитальевичЕвгеньевич346
06.12.2022
Софійка - маленька дівчинка,ранок якої починається тоді, коли сонечко прокидається та заглядає у віконце. дитина дуже талановита, любить танці, гімнастику, аеробіку, спів, макраме та бісероплетіння. але найулюбленіша справа - це катання на велосипеді. софійка навіть не поснідала, а вже стрімко біжить на двір. ранок був дуже сонячний, теплий, співали пташечки. софійка сіла на велосипед та поїхала вулицями рідного села. наближалася осінь, але дівчинка взагалі не сумувала, вона милувалася квітами, спостерігала за тваринами, побачила сусідку марусю, яка доїла корову, на своєму шляху зустріла подружку янусю, яка біжала до магазину по молоко. софійка проїхала повз криницю, стадо свиней, хлопчаків,які бавилися м`ячем та вирішила повернутися до дому. велосипед блищав на сонці, а дівчинка радісно снідала та чекала на нову поїздку зі своїм залізним другом.