План сказки леси украинки бела научит

1. горобчик хоче навчиться розуму.2. горобчик шукає розуму у зозулі, бузька, ґави, сови, сороки-білобоки, крука .3. біда розуму навчила.

Чудова, барвиста пора – осінь в моєму місті гордовито носить свій золотистий наряд , радуючи око і даруючи м’які , повні милості теплі деньки , які незабаром зміняться прохолодними зливами , вітрами і суворою похмурою погодою . з приходом осені моє рідне місто перетворюється, втрачаючи свіжу зелень скверів і парків. тепер доріжки та алеї забарвляться в сонячно- і кольори потім , щоб з приходом вже перших холодів втратити свою яскравість і неповторність. прекрасне осіннє місто , воно немов скинуло спекотний полон минулого літа , знову пожвавішавши після жаркої знемоги . тепер студенти та школярі , залишивши літні розваги , поспішають у справах , і навіть вчорашні малюки , знайшовши в собі дорослу серйозність , надягають новеньку форму і приступають до перших у своєму житті уроків. і вулиці міста , і житлові квартали з приходом осені набувають особливого , ошатний вигляд. і тим цінніше ця скороминуща краса жовтого листя , чим скоріше її безжально обірве і понесе підступний осінній вітер , то ніжно пестить своїм мізерним теплом , то строго хльостають першою памороззю і наступаючими . і навіть у нудному і монотонному осінньому дощі є своя непередавана принадність. його немолчний голос , немов за чарівної палички , несе гармонію і умиротворення , і як приємні тихі сімейні вечори , наповнені гучним стуком повновагих дощових крапель за вікном. осіння злива дарує всій природі , яка втомилася від спеки і спеки , цілющу вологу , ніби винагороджуючи за літній довготерпіння . снують по мокрому асфальту машини , строкатість розкритих парасольок , стрімко коротшає дні – міська осінь по -своєму мальовнича, вона зовсім не нудна , навпаки , її фарби і мінливості мінливої ​​погоди створюють особливий настрій , ностальгію за минулими теплим дням і радість передчуття сніжної і ошатною зими . то ласкава і мила , то сувора і непривітна , осінь в моєму місті завжди приваблива , вона дарує насолоду останніми теплими промінчиками сонця і тихий спокій дощових вечорів . прекрасна пора , коли природа , відшумить своєю зеленою гривою , вступає на шлях плавного , неспішного відпочинку.

теплого літнього вечора ми з подругою поверталися з концерту. людей на зупинці було багато, всі поспішали додому, хотіли першими зайти в автобус. люди штовхалися, деякі навіть ображали інших, повчали. а осторонь від натовпу стояли дві бабусі. вони дивилися на нас, молодих, і спокійно чекали, коли зможуть поїхати з цієї зупинки. у їх погляді було німе питання: «куди ви так поспішаєте? ще встигнете! не ображайте гідність людей! » нам із подругою стало соромно штовхатися в юрбі, і ми спокійно відійшли. ніби розуміючи, бабусі посміхнулись нам тепло і щиро.

мабуть, усім нам треба іноді замислитись над тим, що ми робимо.