Граматичну помилку допущено в реченні: а) дівчата проспівали кілька українських пісень.б) свіжий аромат недавньої грози стояв над селом.в) відповідно наказу бійці вишикувалися в шеренгу.г) лісова стежка зітхає шелестом опалого листя.

часто жизнь сталкивает нас с проблемами, которые решать совсем не хочется. или с делами, которые совсем не хочется делать. но есть парочка способов, которые решить любую проблему. метод швейцарского сыра когда мне надо было написать курсовую работу, я не знала, за что хвататься. тему-то я, конечно, выбрала, а вот дальше дело не шло – написание курсовой казалось мне просто невозможным. поэтому я решила воспользоваться «методом швейцарского сыра», то есть «выгрызать куски» из сложного дела. сначала я оформила титульный лист. потом нашла в интернете на соответствующую тему. потом продумала план курсовой, написала введение и пару частей, которые были наиболее мне интересны. потом купила папку, чтобы красиво оформить работу и написала еще несколько интересных частей работы. когда я скомпоновала полученный материал, оказалось, что написать осталось совсем немного. и именно тогда я взялась за основную скучную часть работы. курсовая была закончена неожиданно быстро. этот метод можно рекомендовать людям, способным стремительно переключать внимание с одного дела на другое, не любящим выполнять в логической последовательности. именно для них хаотичное "откусывание" небольших может быть наиболее комфортным.

я дуже хочу відчувати себе дорослим, прагну визнання моєї самостійності з боку рідних і знайомих, тому намагаю­ся віднайти гідні шляхи здійснення своїх бажань. на шляху змужніння дуже вчасно трапився мені вислів феофана прокоповича про основний критерій справжньої радості. дій­сно, запорукою радісного щасливого життя є саме совість, чисте сумління.

хіба можуть які-небудь радощі життя дарувати втіху, коли вони здобуті нечесно? якщо й так, то, я впевнений, лише ненадовго. недарма ж григорій савич сковорода зазначав, що не боїться смерті лише «той, в кого совість, як чистий кришталь».

чи принесли гроші, нажиті нечесно, щастя і статки ге­роям комедій карпенка-карого — пузиреві й калитці? а чи наважиться хто-небудь із нас бодай трішки відчути той жах, який переживав майор медвин із роману івана багряного, коли утіхи владою обернулися для нього страшним неспо­коєм, видіннями приходу жертв його

своє майбутнє професійне життя я волію пов'язати ,і музикою. можливо, через це уособлення громадянської совісності я бачу в постаті назарія яремчука. він так бага­то встиг зробити за свої неповні сорок чотири роки. разом і: і володимиром івасюком та василем зінкевичем надихнув на оновлене життя нашу пісенну творчість, позбавивши її сірої радянської однаковості. поет вадим крищенко, на чиї слова неодноразово виконував пісні яремчук, слушно наголошує на тому, що співак ніколи не втрачав гідності українця, не міняв її на гроші, звання та привілеї, що їм(вдавалися упокореним прислужникам. проспівана ним надовго до проголошення незалежності пісня «запорозькі козаки» (а для цього треба було виявити і чесноти душі, і надзвичайну мужність! ) не втратила й сьогодні актуаль­ності заклику научити нащадків «так любити волю». назарій яремчук, як і багато інших совісних дітей на­шої вітчизни, і своєю творчістю, і своїм життям доводить, що поняття совісті тісно пов'язане з поняттям відповідаль­ності. і ми, його родина, сучасна «вся україна, з глибоким корінням, з високим гіллям», мусимо цю відповідальність перебирати на себе.