Написати твiр на тему берегти природу - обов'язок кожного!

Рослини, тварини, земля — все це навколишній світ природи. і людина від неї невід’ємна. рослини виконують роль легенів, тобто планеті дихати. тварини ніколи без потреби не з’їдять травичку, гілочки, інших тварин, тобто не будуть робити шкоду при­роді.людина займає верхню ланку у природі, тому вона зобов’язана берегти навколишній світ. з розвитком прогресу, розширенням міст стає все складніше це робити.вже зараз треба насаджувати якомога більше зелених дерев, очищати великі й маленькі річки, підгодовувати диких тварин, не забруднювати повітря.не останню роль у цьому відіграють ботанічні сади, заповідни­ки. до речі, донецький ботанічний сад є найбільшим в україні.щоб зберегти нашу планету для нащадків, кожний мешканець і цієгпланети повинен берегти природу.уii  варіантз раннього дитинства мати привчала мене дбайливо відноси­тись до природи: не топтати квіти, не ламати гілки на деревах, не кидати сміття до річки чи ставу. на жаль, не всі люди розуміють,   й їх оточує, треба берегти. і це стосується не лише рос­лин та водоймищ, землі та повітря, а й тварин і птахів.ні для кого не секрет, скільки шкоди люди природі. щороку вирубуються сотні гектарів лісу, у воду зливаються тонни відходів, повітря забруднюється з заводів. на планеті майже не залишилося місць, де б природа поставала перед нами в своїй первісній красі. скільки видів рослин і тварин назавжди зник­ли на нашій землі! не менше їх знаходиться на межі вимирання і потребує охорони.якщо кожна людина зламає гілку з дерева, зірве квітку, зали­шить після свого пікніка сміття в лісі чи викине обгортку до річ­ки — яку картину ми побачимо через 10 років? мабуть, суцільний смітник. кому ж захочеться жити в такому довкіллі? тому берегти природу — обов’язок кожного, і великого, і мале­нького, недарма мудрі люди раніше казали, що за своє життя треба посадити хоча б одне дерево. ая-вважаю, що цим не треба об межу- ватисб. можна садити кущі і квіти, робити для тварин і птахів годівниці взимку, не залишати після себе сміття. потрібно пам’я­тати, що людина не може жити поза природою, і турбуючись про неї, ми робимо краще для себе і для майбутніх поколінь.

при творенні прикметників за суфіксів  -ськ(ий)  деякі приголосні змінюються, змінюючи й самі суфікси:

г, з, ж + -ськ(ий) змінюються на  -зьк(ий):   прага — празький, кавказ — кавказький, париж — паризький;

к, ц, ч + -ськ(ий) змінюються на  -цьк(ий): юнак — юнацький ;

х, с, ш + -ськ(ий) змінюються на  -ськ(ий):   чех — чеський,сиваш — сиваський.

овруч - овруцький (ч + -ськ(ий) змінюється на  -цьк(ий) ) 

прилуки - прилуцький (к - ц)

городок - городоцький (к - ц)

калуш - калуський    (ш + -ськ(ий) змінюється на  -ськ(ий) )

кременчук - кременчуцький (к - ц)

золотоноша - золотоноський    (ш + -ськ(ий) змінюється на  -ськ(ий) )

запоріжжя - запорізький (ж - з)

кривий ріг - криворізький   (г  -  з)

буг - бузький   (г - з) 

кобеляки - кобеляцький (к - ц)

гадяч - гадяцький (ч - ц)

усі інші кінцеві приголосні основи при додаванні суфіксів  -ськ(ий), -ств(о)залишаються без змін.

славута - славутський

черкаси - черкаський

одеса - одеський

-  

рава-руська - рава-руський

  переказ тексту "під вікном", у якому розповідається про хлопчика, калину й бузину пропоную виконати так:

  у веснянім буянні біліли сади. цвіли бузина та калина, мов шапками снігу понакривались. сяяла білим цвітом сумна черемха. зазвичай усі ці кущі й дерева не цвітуть ніколи в один і той самий день, проте тієї весни вони чомусь цвіли разом. пелюстки весняних квітів україни білою метелицею вихорились над землею. усе навколо світилось і сяяло.  

  була ніч. місяць виплив з-поза обрію на перистих хмаринах, на подраних небесних пуховиках. блиснула синім вогнем ріка. усе довкола засвітилося сумним і спокійним світлом. навкруги завидніло, неначе вдень, адже все навколо було біле.  

  михайлик переліз через паркан садиби і опинився в старому вишневому садку. тут над усім панував той самий місяць. під ногами перекочувались місячні плями, пересіяні через гілля та листя вишень, яке нахилялось од вітру.  

  хлопець йшов, мов кіт по стерні, а потім скрадався до заплетеного хмелем будинку, до вікна на другому поверсі.  

  михайлик незчувся, як ззаду хтось підійшов. пролунав вражений вигук: «михайле! » перед хлопцем стояла його матуся. шануючи предківські приписи чемності, мати тягла михайла геть від того вікна, розпитуючи, коли ж він зашле до дівчини старостів.