Діалог з мамою або татом про улюбленого актора, художника чи виконавця. до 14 реплік. дуже потрі

Матуся, у нашому місті буде виступати моя улюблена співачка бьянка. я тебе дуже прошу давай сходимо на її виступ -донечка(або син) я б з задоволенням тебе зводила на її виступ, але при одній умові що ти добре вчитись -так, мамо, я обіцяю що буду добре вчитись! - а ще розповіси меня про цю співачку -добре, вона дуже гарна,добре співає та танцюе, також мені подобається її стиль пісень. якщо хочеш я можу показати її виступ по відео записі -так, давай (вони дивляться відео) -доня, ти мене зацікавила.ми обов'язково сходимо ло неї на концерт, але ти знаєш якої умови. -дякую,матусю! тоді я пішла вчити роботу яку нам задали на дом -так, йди, а я поки що приготую вечерю

Водном далеком-далеком городе жили-были старик со старухой. у них не было богатства, но была крепкая семья. одна дочка, но какая красавица! и вот, в один момент старик спрашивает бабку: - бабка-бабка, а когда у нас внуки-то появятся? скоро помирать, а их все нет! — дед приподнимает руку и смотрит по сторонам.   - да, действительно,   пора бы. да вот только   дочка не хочет. говорит, что они появятся когда придет — бабка задумчиво поднимает глаза. - когда придет время,   я только в гробу смогу перевернуться! — возмущено фыркает дед. - ну,   что же тут нам ее не заставить. мы, конечно вырастили дочку. — бабка вспоминает себя в молодости: такой же красивой, молодой, , возможно даже грубой. - да, тут точнее не скажешь. — вдруг деда словно молнией ударило: ему   в голову приходит замечательная идея, которую нужно непременно воплотить в жизнь. - а давай заведем с ним будет гораздо проще! — предлагает старец и медленно, но стараясь побыстрее идет в чуланчик. возвратился он с пакетиком, на котором коряво было написано: "красная роза" - такая устроит? — спрашивает дед, а счастливая бабка кивает. посадил старик розу, а она росла. росла не по дням, а по часам. и вскоре, через несколько недель роза, ставшая необыкновенно большой   превратилась в юную, "пламенную" красавицу.  старик со старухой удивились, но оставили ее у себя, как новую дочку. души в ней не чаяли. вот и сказочки конец, а кто читал - молодец! ; )

Жила-була одна баба. нікого в світі у неї не було, і жила вона дуже бідно. стара з ранку до вечора пряла вату. напрядет клубок і продасть - на ці гроші вона і жила.ось скінчилася у баби вата, а нову не на що було купити. сиділа баба і гірко плакала, скаржачись на свою частку. так сильно плакала стара, що сльози потекли в неї струмками і перетворилися в річку і здалося, що на цій річці швидко закрутилися млини, від пишних коробочок бавовни її двір перетворився на біле-пребелое поле старій підлетіла сорока і сказала: - шак-шак-шак! матушка, не візьмеш мене сторожити твоє бавовняне поле? - що ти за це візьмеш? - спитала стара.- шак-шак-шак! мені вистачить половини врожаю з твого поля, - сказала сорока.- іди! чи не потрібна ти мені! на інший день підлетів до старої ворон.- кар-кар-кар! матушка, не візьмеш мене сторожити твоє бавовняне поле? - що ти за це візьмеш? -запитала стара.- кар-кар-кар! мені вистачить половини врожаю з твого поля, - сказав ворон.- іди! чи не потрібен ти мені! полетів ворон, підлетів до старої горобець.щебечучи «чук-чук», він сідав то тут, то там.- чого щебечешь «чук-чук»? чого від мене хочеш? - спитала стара.- матушка, не візьмеш мене сторожити твоє бавовняне поле? - запитав горобець.- що ти за це візьмеш? - спитала стара.- чук-чук! даси мені вати на костюм, і вистачить! - сказав горобець. стара дала горобця трохи вати.воробей захопив вату дзьобом, поніс її до пряль і сказав: