Имею ли я моральное право всю ночь смотреть сериал про зеленского , вместо изучения точных наук ?

ответ: да

объяснение:

Відомо, що яскравою, помітною і доволі ваго­мою є  зовнішня велич людини   — становище її в при­роді та в суспільстві. проте зовнішня велич нічого не варта, якщо не спирається на внутрішні якості люди­ни, які являють цінність самі собою, незалежно від зовнішнього становища. у чому ж полягає внутрішня велич людини? зві­сно, насамперед у розумі людини. проте, на мою ду­мку, не тільки в ньому велич. величною є й душа людини . ця велич не така яскрава і помітна здалеку. проте з любов’ю ми згадуємо тих, хто щиро вірив і вірно кохав, хто відзначався вірністю своєму обов’язку, ніжністю і любов’ю, лагідністю і велико­душністю, безкорисливістю і самовідданістю. як сві­дчення цього згадаймо роман о. гончара «собор», у якому письменник закликає «берегти собори душ своїх», чимало уваги приділяє зображенню духовної краси, величі людини і викриває негативні її прояви. духовно багатими і чистими, величними постають перед нами єлька і микола, вірунька й іван, ізот ло­бода і ягор катратий. розвинувши розумові здібності, але занедбавши моральність, людина стає черствою, жорстокою та егоїстичною, про що свідчить у романі таке уособ­лення непорядності, як володька лобода. у сутичці з тими, «…що без соборів у душі», микола баглай постає перед читачем «як той біблей­ський юнак, що вигнав осквернителів з храму». отже,  велич людини   полягає не в розкоші, не в славі, не в кар’єрі, а в щедрості, досконалості її душі. тож для моральної величі людини, як і для розумо­вої, — безмежне поле діяльності й постійного розви­тку. але моральна велич ширша, бо вона доступна кожному, тоді як вершини розумового розвитку є до­лею талановитих.

  на передньому плані картини - буяння кольорів. серед дуже дрібних ніжно-рожевих квітів три величезні червоні маки, поодинокі блакитні волошки, гілка синіх квітів.   виписане тоненьким пензликом листя разом із квітами сплітається у вінок. за квітами й хати не видно. хіба що дві стріхи. одна - з  рівно викладених снопиків. недаремно кажуть про солом'яну покрівлю: "хата вшита соломою". кожний снопик - ніби стібок, майстерно  прошитий голкою. над рівним рядком стібків - димар.   друга стріха, що виглядає з-за високих мальв, потемніла від часу. солому притримують дві дерев'яні рейки.   на другому плані картини височать два дерева. вони виписані характерною для художниці технікою: дрібне листя оповите ніжно-зеленим туманцем. цей ніжний колір гармонує з блакитним небом, на якому купчаться білосніжні хмари.