Твір тему великий талант вимагає великої працелюбності

    талант - це те, що, безумовно, прикрашає людину, ким би вона не працювала. це те, чим людина дихає, коли вже нічим і дихати. талант надає людині сил і бажання жити далі. а це найголовніше!     але, щоб не втратити той талант, який у тебе є, треба багато над собою працювати. кожна справа вимагає важкої праці. без цього вже ніяк. і якщо людина працює, намагається зробити крок уперед, то успіх уже точно гарантований. талант багато в чому визначається любов'ю людини до того, що вона робить. якщо їй це не цікаво, навіщо тоді хотіти того, що в тебе не викликає ніякого захоплення?     треба бути працелюбним, щоб щось у тебе вийшло. коли сидиш, склавши руки, доброго результату від справи не чекай. потрібні якісь власні зусилля! там, де одна проблема, з'являється інша. і щоб подолати одну перепону на шляху до розквіту таланту, треба "звернути не одну гору". таке наше життя. і в ньому така закономірність: чим більше працюєш, тим краще результат, на який розраховує людина.     згадаємо великих поетів і письменників! скільки працював іван франко, щоб його визнали генієм? скільки зусиль доклав тарас шевченко, щоб вийти у вищий світ? він же був сиротою, бідною людиною, а ким став? тепер він світоч українського народу. лишилось тільки сказати, що праця відіграє велику роль. і той, хто це знає і хто дійсно над собою працює, стає іншою людиною, що досягає великих вершин.     отже, давайте шукати сенс життя, працювати, робити висновки, щоб чогось досягнути у цьому житті!

Весна, ти даруєш силу духу й бадьорість тілу, ти змушуєш соки підніматися по стовбурах, ти фарбуєш у зелень крони та даруєш голос птахам! Як не любити тебе, коли ти розминаєш стегна й розправляєш крила, наповнюєш рядки натхненням, а голову — думками про найпрекрасніше?! Як же не чекати твого приходу в суворому підвалі зимових буднів, мріючи про соковиту травичку й лагідне сонечко, про дзвінкий капіж та теплі деньки? Як не мріяти про тебе, таку далеку й близьку, бажану незалежно від сезону, що оживає яскравою картинкою в моїй уяві?

Объяснение:

Сучасне покоління народилось у період перебудови цілого світу, під час колосальних змін і появи наднових технологій. Та, на жаль, змінюватись почала не тільки середа існування, зовнішня оболонка світу, а й ті, хто в ній живе, її населяє. Люди стали інакші: злі, агресивні, нечемні й грубі, але й серед таких залишились винятки, справжні скарби — ті, що ще пам’ятають про добро і залишають у своєму серці місце для чуйності та співчуття.

Уявити світ без таких людей просто неможливо: не було б їх — не було б миру, злагоди й порозуміння. А що ми є без цих загальнолюдських цінностей? Відповідь проста — ніщо. Адже життя без доброти — це не життя, а без чуйності і співпереживання — просто існування. Я впевнена, що кожен з нас зустрічав у своєму житті таких людей, які досі володіють цим прекрасним даром, умінням зберігати добро для себе і для своїх близьких. Згадайте цих людей: вони чесні, справжні, істинні, вони завжди підтримають і до , підкажуть і не відмовлять у потрібний момент. Вміти робити добро — це справді скарб, дарований далеко не кожному, можливо, завдяки якому ми ще досі всі не познищували один одного, не завдали колосального морального й фізичного болю, не змусили страждати ціле людство. Тому немає сумнівів, що доброта — це основа життя, це те, що дозволяє нам, людям, нормально функціонувати й співіснувати.

Та що ж таке чуйність? Думаєте, що без неї можна обійтися? Ні, ні в якому разі, не в наш час. Чуйність — це здатність одного тонко відчувати духовний світ іншого, уміння ніжно і ласкаво ставитися до всіх, хто тебе оточує, прагнення бути постійно корисним і потрібним. Чуйні люди завжди готові запропонувати неоціненну підтримку, стати опорою і рушієм до нових дій, до перетворень і змін. Той, хто асоціюється зі словом «чуйний», здатен захистити від болю, страждань і мук, готовий відкритися і поділитися своїм теплом і щирістю. Такі люди є неперевершеними друзями, незамінними, вірними супутниками життя. Їхня присутність завжди супроводжується теплими, відвертими розмовами і тільки приємними емоціями, які важко підробити.

Отже, важко переоцінити значення і роль доброти та чуйності у людському житті. Ці два почуття — це два гаранти миру і порозуміння, це пласти, на яких тримається весь світ і ціле людство. Тож спробуймо разом не забувати про їхню важливість, спробуймо знову зробити їх актуальними і звичними у загальному вжитку. Нехай світ знає, що людські чуйність і доброта ще далекі від своєї смерті, а поки вони панують між нами, доки живемо і радіємо ми.