Твір на тему " від солодкиї слів буває гірко" будь-ласка.

Що таке мова? це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. мова єднає і роз΄єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює. а слова… вони ж також цій майже безсмертній силі людьми. без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. і все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. а слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів΄ялі пониклі букети. певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів΄ялі – лицеміри. на жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. і тільки солодкий нектар зів΄ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. і ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і ві на поталу ворогу. дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. рани заживають завжди. а шрами залишаються назавжди…

Уранньому дитинстві ми вперше знайомимося з книгою. перші казки, вірші, оповідання нам читають батьки. а потім ми й самі навчаємося розуміти друковане слово. книга з'явилася тому, що люди завжди прагнули зберегти і передати для нащадків свою мудрість, знання, красу художнього слова. з історії знаємо, що спочатку писали на глиняних табличках, папірусі, пергаменті. лише згодом винайшли папір і почали друкувати книги. перші книги були рукописними. їх створення займало чимало часу і сил. витоки вітчизняної рукописної книги починаються з часів київської русі. завдяки літописам, які створювалися у монастирях, ми сьогодні маємо змогу знати про те, як жили наші предки. найбільш детальний літописний звід укладений ченцем києво-печерського монастиря нестором. називається він «повість минулих літ» і розповідає про розселення слов'ян, про утворення держав, про перших руських князів. рукописною книгою є також одна з найдавніших пам'яток української писемності — «слово о полку ігоревім». рукописні книги завжди цінувалися дуже дорого і користуватися ними могла обмежена кількість людей. доступнішими книги стали відтоді, коли їх почали друкувати. першодрукарями були іван федорів, франциск скорина, єлисей плетецький. книгодрукування починалося з перших несміливих спроб, а потім цей процес удосконалився. книг ставало все більше і вони були кращої якості. сьогодні важко уявити наше життя без книг. вони нам здобувати освіту, дізнаватися більше про навколишній світ, життя інших людей. друковане слово нерідко стає порадником у різних життєвих ситуаціях. книги — це справжня скарбничка мудрості. недаремно здавна люди збирали книги, створювали бібліотеки, щоб зберегти ту інформацію, яка міститься у книгах. у львові на одному з приміщень місцевої книгозбірні зроблено напис латинською мовою: «тут мертві живуть і німі промовляють». бо й справді, у книгах залишаються жити думки, прагнення, мрії не лише наших сучасників, а й представників минулих поколінь. в україні книгу шанували здавна, ще з часів київської русі. книжна наука в нашій батьківщині почалася за часів князювання володимира. ще більшого розквіту здобула при ярославі мудрому. в одному з тогочасних літописів зазначається, що князь кохався в церковних уставах, часто читав їх вдень і вночі. він зібрав багато писарів, які перекладали книги з грецької мови на слов'янську. ярослав мудрий не тільки сам любив книги, був освіченим. він дбав і про розвиток освіти в державі. один, історичний факт свідчить, що в новгороді ярослав зібрав триста дітей старост і священників і звелів навчати їх. народна мудрість каже, що книга вчить, як на світі жити. і це дійсно так.. вона розкриває нам цікавий світ, є мандрувати через століття і краще розуміти сьогодення.

Угості до ялинки. твір-розповідь. новий рік без ялинки - не свято. але цього нового року ми вирішили не купувати ялинку. ми святкували новий рік у селі, що стояло біля лісу, тому нам спало на думку нарядити живе дерево.  напередодні нового року ми вирушили у гості до ялинки, яка потім стала святковою у новорічну ніч. довго ходили ми по узліссю, вибираючи гарне дерево. нам гарна молоденька ялиночка, що росла майже посередині галявини. те, що треба! ми нарядили цю ялиночку іграшками, які зробили власними руками з паперу. ми не вживали ані дощику, ані скляних кульок, щоб не зашкодити природі. ялиночка стала дуже ошатною. нарядивши деревце, ми пішли додому, щоб потім ще раз прийти у гості до ялинки у новорічну ніч. було дуже весело. новий рік удався на славу.