україна — моя батьківщина і я пишаюсь тим що я українець.в україні я народився, зростаю, навчаюся, звідси мій рід. я люблю її мальовничі простори, лани, поля, ріки, ліси і гори…
щоб полюбити свою країну її треба пізнати багато подорожуючи.
вам доводилось стояти на верхівці муру хотинської фортеці на дністріі? її висота сягає сорока метрів, товщина стін п’яти. це велична споруда, одна з пам’ яток архітектури. відчуваєш подих століть, торкаєшся не просто теплого каменю, а нашої історії.
а ви підіймались на гору говерлу в карпатах? це найвища точка україни. як приємно стояти відчуваючи свист вітру у вухах, а пегед очима скільки бачить око — величні гори.
а в сорочинцях були, де все як у гоголя… очі розбігаються від розмаїття товарів українського виробництва. обов’язково везеш додому щось на згадку про край де був.
а петриківський розпис бачили? він зберігся ще з сімнадцятого століття, розвивається в наш час і відомий в усьому світі. я був у селі петриківка і бачив ,як працюють художники. на скляну палітру наносять всі кольори веселки — це гуаш. спочатку майстриня робить легенький ескіз олівцем, а потім починає чаклувати пензлями різної товщини. її рухи впевнені і плавні. мазки лягають швидко один за одним утворюючи казковий рослинний орнамент, дивовижної краси птахів.
кожна робота неповторна, за нею стоїть автор, у нього свій стиль письма. тому свої роботи майстер побачить серед тисяч екземплярів, а підробки всі інші.
я люблю наші українські витвори мистецтва, наші українські пісні і приказки , мудрі казки, твори видатних письменників,бо я українець.
якщо хтось не іменує себе українцем — це його шлях і вибір, виховання.
я хочу бачити свою країну квітучою, де кожна людина відчуває себе щасливою.
я погоджуюсь із твердженням, що будь-яка проблема –це можливість стати краще. адже перешкоди, що постають на нашому тернистому шляху, роблять нас сильнішими. по-перше, саме проблеми та суперечливі ситуації нам проявити свої приховані таланти. інколи людина сама не знає, на що вона спроможна. у таких випробуваннях багато хто з нас відкрило для себе щось нове, те що робить нас кращими ніж учора.
прикладом із повсякденного життя, може слугувати випадок із моїм знайомим олегом. хлопець усе життя боявся публіки, тому ніколи не брав участі у різних заходах. але одного разу він переборов свій страх, і вийшов на велику сцену. з того часу, минуло 3 роки, але тепер олег успішний актор театру, і до цього дня він радіє через те, що він переборов себе. тому, це ще раз підтверджує те, що саме наші проблеми роблять нас кращими, звісно, якщо їх долати.
по-друге, наші проблеми наштовхують нас на корінні зміни в нашому житті. іноді здається, що все, виходу немає. але ми починаємо боротись, і якщо перемагаємо, то стаємо кращими, а якщо ні –то залишаємося на тій же сходинці. але не можна перебувати на ній дуже довго. якщо людина не прогресує, то вона починає фактично деградувати.
отже, можна зробити висновок, усі критичні ситуації, що постають у нашому житті повинні долатися, звісно якщо ми, дійсно, цього хочемо. і долаючи кожну проблему, наближуємося до свого олімпу, який у кожного з нас різний.
Поделитесь своими знаниями, ответьте на вопрос:
Діалог як досягти авторитету серед однолітків
- привіт, даринко. чого ти така сумна?
- привіт, оленко. справа в тому, що мене обрали старостою класу. однак я не є авторитетом для своїх однокласників, тому впливати на них не можу.
- нічого собі. можливо, під час видавання класних завдань ти до них занадто сувора та груба?
- я навіть не знаю. хоча можливо.
- вони, мабуть, вважають, що ти почала ставитись до них зверхньо, тому перестали тебе сприймати.
- і як тепер все виправити?
- по-перше, у будь-якій ситуації слід залишатися людиною. тобто не варти хапати зірок з неба та ставити себе вище за інших. по-друге, все ж не слід йти на поводу у класу. адже є шанс, що вони просто не поважатимуть твої думки. варто бути собою, не показувати своїх страхів та мати залізну руку.
- дякую тобі за поради, оленко. сподіватимусь, у мене все вийде. до зустрічі.
- успіхів. бувай!