Прислів'я і приказки звичаї українського народу з дієприкметниками

Хліб,  з'їджений  перед роботою, вирощує ледарів. 2.марно  втраченого  дня не повернеш.    3.і тисяча мудреців не дістане  кинутий  дурнем у криницю камінь. 4.чужим ножем  краяний  хліб не смакує. під лежачий камінь вода не тече

Завтра у нас контрольна робота з української мови сказала марія олександрівна. ми вирішили с павлом підготуватися до неї. він прийшов до мене ми, ми сіли за робочий стіл взяли чорновики та почали писати в мне зламалася ручка, та поки я знайшов павло мені каже навіщо ти шукаєш нову ручку, якщо ця чудово пише? ми посміялися та вирішили все таки січта та підготуватися до контрольної. у мене закінчилася чернетка та навіть палітурка, павло відірвав мені нового листка, навіть цей закінчився але всеьаки я втулив останні 2 рядки та ми закінчили підготовку, та пішли грати у піонербол. ось така була в нас весела підготовка.

ответ:

сразу говорю,это из интернета

україна — розкішний край. у цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — тарас шевченко. а про його дитячі роки я дізналась з уривка "у бур'янах" з повісті с. васильченка.

зростав тарас у кріпацькій сім'ї. батьки на панщині з ранку до вечора. хто ж з тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? сестра катря, теж ще дитина. бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про тараса забуде. сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. і такий він одинокий, що жаль стає його. але прибігала катря, брала на руки — і вже погане зникало.

підріс тарасик. нема кому з ним сидіти, у всіх робота. хлопець наодинці з самим собою. відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. ріс хлопчиком допитливим, спостережливим. не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. все бачив, все відчувала його вразлива душа. а якою була в нього сильна уява! він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. співчутливим був тарас до чужого горя. дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. наслухавшись розповідей діда івана про , співів старого кобзаря, тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. і хлопчик уявляє себе , що рубає панам голови.