Напишіть український відповідник до слова: -колізія -бюджет абориген

ми звикли називати себе й суспільство, до якого належимо, українською нацією. ми пишаємося національною історією, творимо національну культуру, розвиваємо національну економі а що ж означає таке популярне сьогодні слово «нація»? учені досі не змогли дати йому точне визначення, однак стверджують, що нація - це певний колектив людей, які мають спільне походження, спільну культуру і, найголовніше, спільну мову. український народ має давню історію, він витворив оригінальну й неповторну культуру, відому всьому світові. однак найголовнішою його ознакою, що дає йому право називатися нацією, є мова - його найбільша духовна цінність, його суть, основа його буття. саме мова формує і визначає свідомість, творить людину, культуру, історію. це найдорожчий скарб, переданий українцям сотнями й сотнями попередніх поколінь, виплеканий у давньому переказі, у народній пісні, у влучній приказці. пригадаймо слова панаса мирного: «найбільше і найдо¬рожче добро в кожного народу - це його мова. ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування». народ без мови не існує, отже, плека¬ючи рідну мову, ми зберігаємо душу свого народу. від покоління до покоління, долаючи численні перешкоди, українці розвивали народну й літературну мови. адже вільне, творче слово - це душа народу. якщо в народу відібрати його мову, він зникне, втративши культуру та історію. ось як про це свого часу сказала ліна костенко:

за характером кінцевого приголосного основи та відмінкових закінчень прикметники поділяються на дві групи — тверду й м’яку.

до твердої групи належать:

а) якісні та відносні прикметники, що мають основу на твердий приголосний і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ий: безладний, безпорадний, , весняний, відповідний, гіркий, глухий, довічний, заможний, західний, книжний, косий, куций, майстерний, модний,

б) присвійні прикметники із суфіксами -ів (після голосного та апострофа -їв), -ин (після голосного та апострофа -їн), які в називному відмінку однини чол. роду після цих суфіксів мають нульове закінчення: андріїв, батьків, дідів, доччин, ігорів, маріїн, шевців.

в) усі короткі форми прикметників: варт, винен, готов, жив, здоров, певен, повен, повинен, прав, до м’якої групи належать:

а) відносні прикметники, що мають основу на м’який приголосний -н- і в називному відмінку однини чол. роду закінчуються на -ій (після голосного -їй): безодній, будній, верхній; весінній, , давній, дорожній, досвітній, достатній, дружній , могутній, мужній, незабутній,

б) усі прикметники на -жній, -шній, що походять від прислівників: ближній, внутрішній, вчорашній,

в) відносні прикметники з основою на -й: безкраїй, довговіїй, короткошиїй; відносні прикметники з відтінком присвійності: братній, орлій, а також якісний прикметник синій.