Зякої це казки: були собі дід та баба.але не було в них дітей.от вони собі й сумують.а далі дід і каже бабі: -ходімо в ліс по

Це з казки івасик телесик

Мы с нами бог! генерал ермолов!

питання «в чому полягають найвищі цінності людини? » досить таки філософське, обговорювати його можна дуже довго, але прийти до єдиної відповіді не вийде, так як на дану проблему можна поглянути з безлічі сторін, кожна з яких має вельми вагомі аргументи. мені хотілося б виділити кілька основних думок, що пояснюють, що ж насправді для людини є істинним багатством.

почати я хочу, мабуть, з самого банального – з грошей. маючи їх, можна і здоров’я поправити, і повагу заробити, і сім’ю забезпечити. як би сумно це не звучало, але це факт. наш світ закручений навколо грошей. куди не подивись – скрізь вони потрібні. а якщо їх немає? що тоді? відразу ж з’являються проблеми, сімейні відносини тріщать по швах, діти дорікають вас у відсутності гарних речей та умов. більшість знайомих і рідних намагаються віддалитися від вас, адже, правильно, кому потрібен бідний родич. але насправді це все дуже дрібно і аморально. я вважаю, що гроші – це невід’ємна частина нашого життя, але справжнє багатство полягає зовсім не в них.

  якщо взяти пригорщу піску та добре роздивитися її під мікроскопом, то виявиться, що немає жодної піщинки, схожої на іншу. краплини дощу, які на перший погляд повинні бути схожими, при детальному вивченні виявляються зовсім різними. і так можна перелічити все живе й неживе на землі, від сніжинок до зебр, від листка на дереві до квітки, від комахи до слона і, нарешті, до людини. все це унікальний витвір природи. саме так, ми — унікальний витвір. розумієте — унікальний! тобто неповторний по своїй суті, за своєю формою. ми різні: ми по-різному сприймаємо обставини життя, по-різному на них реагуємо. ми можемо бути адекватними і неадекватними, красивими і некрасивими, розумними і не дуже. але є те, що нас об’єднує. всі ми — люди, а основною ознакою людини є розуміння і всепрощення. іноді нам здається, що всі люди навколо нас неприязні, вони не поділяють нашої точки зору, їм не подобається наш одяг, манера вести розмову тощо. але ж озирніться! всі ці люди — це ми з вами.