Скласти з словами реченя: вариво, місиво, паливо, прядиво.

мамакупилаварення,яйогоз'їла,мамапочалапрясти,ядивиласяяквонапряла.

найпершим поміж усіх квітів починає цвісти підсніжник.уже починаючи з перших чисел березня його позна побачити з під снігу.його маленька фіолетова а інколи біла голівка пробиває твердий холодний сніг.і тоді на зовні зявляється крихітна рослинка з широко позпущеною квіткою та вузькими листочками.ввечері рослина закриває свою квітку.а зранку з першими промінчиками сонця розкриває.я люблю дивитися як цвітуть підсніжники але ніколи не зриваю їх тому що вони занесені до червоної книги україни.нажаль підсніжник довго не цвіте тому уже на початку квітня його ніде не знайдеш.

Ноги у Любки гладкие были, выразительные и на вид – неутомимые, хотя на каждой стопе вдоль пальцев синела наколка «Они устали»… Надо же – щеки впалые, плечи костистые, живот к спине примерз, а ноги – даже странно – что там твоя Психея!

– Одевайтесь , – сказала Ирина Михайловна и, глядя, как торопливо и зябко путается девушка в лямках рубашки, размышляла.

Надрывная татуировка Ирину Михайловну не смутила. Она второй год сидела в заводской медкомиссии, навидалась за это время всякого, понимала, что детство и юность у человека не всегда протекают на стриженых газонах. Любка держалась скромно, глядела порядочно, пальцы ног на осмотре стыдливо поджимала.

Ирина Михайловна дождалась, пока она оденется, бестолково выворачивая туда-сюда рукава куцей зеленой кофты, и позвала ее в коридор.

– Послушайте… Люба… – она заглянула в лицо девушки. – Вы не представляете, какой это тяжелый хлеб – труд обдирщиц. Через месяц вы рук своих не узнаете, сплошные будут рубцы и ожоги…

Любка настороженно помалкивала, соображая, какого рожна заботливой докторше надо.