Твір-роздум "біля годівнички" іть будь ласка.

настала зима. земля, вода і ліс-все вкрите снігом, здається все кругом занурилось в сон.

  добре тому, у кого тепле, затишне лігво, барліг, норка чи гніздо. добре тому у кого запасів повна комора. поїв, згорнувся калачиком-спи міцно, дивись солодкі сни.

  а птахи сильно взимку від холоду і голоду. не всидіти маленьким пташкам ні на землі, ні на гілці: все покрито снігом, холонуть лапки. треба стрибати, літати, що б як-небудь зігрітися.ох, як важко їм доводиться! шукають вони, де б сховатися від холоду, від страшного зимового вітру.

ми дуже любимо спостерігати, як біля годівнички збираються: синички, горобці, галки, граки, ворони, сороки. ми зобов'язані   пережити пташкам зиму. а весною вони захистять наші сади від шкідників, порадують своїм співом.

Вихованим потрібно бути перш за все для себе. нікому не подобається, коли при тобі плямкають, блює, виробляють звуки з інших місць завжди краще перебувати з людиною вихованим. якщо ти вихований - тобі це і в особистому житті, і в трудовій. з тобою просто буде приємно спілкуватися стороннім людям. вихованим потрібно бути завжди і за будь-яких умов перш за все для себе. це формує характер людини, закладається ще в дитинстві і потім є людині визначити своє місце в суспільстві і коло свого спілкування, свій ареал. у колективі з вихованим людиною будуть більше спілкуватися, він буде користуватися більшою популярністю, до нього будуть випробовувати більший інтерес, ніж до вихованої особистості. як правило, ввічливі, ввічливі, тактовні люди отримують від життя більше.хто такий вихована людина? це людина з високими моральними цінностями, який вміє завжди тримати себе в руках у різних життєвих ситуаціях, не дозволяє собі зриватися і тому комунікабельний і приємний для суспільства. вихованим треба бути і в спілкуванні, і до прийняття їжі. і з людьми старшого покоління, і з дітьми.

Мою кицю звати нюша. вона велика, пухнаста,біленька,тільки мордочка,й кінчики передніх лапок чорненькі. очі великі,голубі,в ночі вони світяться мов зірочки в небі.нюша  гордо піднімає вгору пишний хвіст і нечутно ступає по підлозі м’якенькими лапками.  мій ій улюбленець добрий і лагідний, але не дуже любить, коли смикають за вуха чи хвіст. тоді киця ображено повертає голову,прищулює вуха й припадає до підлоги. може навіть дряпнути.нюша їсть усе, але найбільше полюбляє молоко і м'ясо. я часто наливаю в тарілочку молока і пригощаю його. киця голосно мурчить, треться об ноги, ніби дякує за увагу до неї. а ще вона завжди з нетерпінням чекає, коли мій тато приносить з риболовлі свіжої рибки. тоді вона миттєво опиняється біля рюкзака і намагається лапою прискорити процес діставання рибки.   нюша  дуже охайна. після сніданку вона довго і старанно миє мордочку, вуха, шию. я дуже люблю свою кицю!