Опишіть одне з природних явищ(блискавку), що вам довелося спостерігати, використовуючи складнопідрядні порівняльні речення і порівняльні звороти. (15-20 речень)

блискавка освітила темне  небо,ніби величезний меч розірвав похмуре склепіння.дрібний,як роса, дощ приємно освіжав втомлене обличчя.сірі хмари скупчилися,як ягнята в небесній отарі. вітер згинає дерева,неначе чиїсь сильні руки змушують велетнів підкоритися.вечірнє повітря, наповнене прохолодою та важкою вологою,як  шовк огортало тіло.знов почувся гром,як далекий гуркіт величезних барабанів.миттєвий спалах блискавки на хвилину висвітлює дерева які,неначе переможенні воїни,прихилилися до землі.буря бушує з новою силою,ніби відчуває свій близький кінець.небо світліє,як фарба на палітрі художника, розбавлена водою.сірий колір заполоняє безмежний,як всесвіт простір неба.вітер стихає,неначе покірне ягнятко ,колихає траву біля ніг.тиша панує навколо і ніби якась чудова мелодія заполоняє очищенну дощем душу.краса торакається серця,неначе пальці до величного роялю.дивний звук лункої тиші,як море,заповнює все навколо.пройшла гроза

Друзі, сьогодні маємо доволі дискусійну тему для власного висловлення. На жаль, така проблема є близькою для багатьох українських сімей. То підтримаєте ви таку думку чи спростуєте? Постарайтеся знайти переконливі аргументи!

На чужині ще більше батьківщину цінують

Я згоден із думкою, що на чужині батьківщину цінують більше.

З дитинства ми звикаємо до навколишнього світу, починаємо любити все, що нас оточує: природу, людей, рідне місто. Коли ж опиняємось за кордоном, все здається незвичним, чужим, у серці оселяється туга за Батьківщиною. До того ж, на чужині інші звичаї та побут, до яких людині буває важко звикнути.

Яскравим прикладом на підтвердження цієї тези є також життя Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного «Тигролови». Коли чоловік утік із потягу й опинився в тайзі, він постійно відчував тугу за Батьківщиною, хоч і знайшов прихисток в українській родині, яка шанувала народні традиції та звичаї. Герой страждав від того, що в Україні лишилися його рідні та друзі, та для нього дорога додому закрита.

Якщо подивимось на сучасне життя, то побачимо, що люди в пошуках кращої долі вирішують поїхати за кордон. Опинившись у чужій країні, вони страждають від того, що позбавлені спілкування рідною мовою та оточені чужоземцями. У них постійно виникають спогади про рідну землю і сім’ю. Люди починають цінувати те, що втратили, не витримують розлуки й повертаються додому.

Тому справді: людина, опинившись на чужині, починає ще більше цінувати Батьківщину.

Для того, щоб відповісти на запитання чи потрібен коронавірус чи ні, треба спершу розглянути всі позитивні і негативні сторони.

З негативних це звичайно те, що помирають люди, не можна вільно ходити в магазини, розважальні центри і їздити в маршутках. Не можна просто гуляти і ходити до школи без маски. Деякі люди втратили роботу, і не мають що їсти.

а з позитивних це те, що ми нарешті навчилися цінувати те, що нам здається звичною справою. наприклад я навчився/лася цінувати те, що до школи я могла ходити в звичайному режимі, я могла гуляти з друзями а не сидіти вдома пів року.

Також коронавірус навчив цінувати рідних і близьких.

Звичайно ж, мінусів більше. Взагалі я вважаю що він був потрібен лише на деякий час, для того щоб заставити людей подумати про своє життя. А також ми багато жалілися що немає і одної вільної хвилини, тому коронавірус дав нам багато вільного часу. Але краще було б, якби ми зразу цінували все, без всяких хворіб та карантинів