Як перенести слова люблять і джерело?

Люб-лять ,дже-рело, джере-ло

Дже-ре-ло, люб-лять.

Объяснение:

Для исследователя иные исторические эпохи примечательны тем, что могут дать богатую информацию и пищу для размышления о том, как падок человек на всевозможные модные безделушки и украшения. В данной статье речь пойдёт о «новоявленном» модном течении, которое сейчас особенно распространено среди молодёжи (и оказывается среди людей отнюдь не юного возраста) – это стремление приукрасить своё тело «специфическим» рисунком, т.е. – татуировкой. Исторические факты и свидетельства говорят о том, что татуировка («tattoo» или "tatu" означает "рана", "знак") – это очень древнее искусство. Первое упоминание о татуировке можно встретить в работах известных античных авторов, например: древнегреческий историк Геродот, описывая быт и культуру скифского народа упоминает, что скифские князья и воины наносили специальные татуировки на свои тела, чтобы подчеркнуть и подтвердить своё благородное происхождение и отношение к привилегированному классу. «Последующие исследования обнаружили, что скиф без татуировок мог принадлежать только к низшему сословию племени, касты, рода.

«Раскопки в Горном Алтае в 1948 году Пазырской группы курганов пролили свет на татуировку скифских племен. Уникальной находкой стало тело скифского вождя. Этот вождь погиб в бою. Его череп был пробит в трех местах боевым чекалом. Набальзамированное тело погребли вместе с женой и наложницей. Погребение относят к 5-4 вв. до н.э Татуированными у вождя оказались грудь, спина, обе руки и голени.

                                              осіння  прогулянка       якось тато  за  вечерею  сказав:     - я, коли  був  малим, то  у  вихідні  не    дивився  телевізор, а  брав  кошика  і  ходив  по  гриби.         мама  одразу  занепокоїлася:     - а  якщо  дикі  кабани  нападуть? а  якщо  кліщі  покусають? ні, я  вас  не  відпущу.         тато  засміявся  і  сказав:     - де  ти  зараз  кліщів  знайдеш? вони  вже  перед  зимою  поховалися  всі. а  кабани  не  будуть  голодні, бо  ми  підемо  в  обідню  пору.     - ура! ми  на  вихідних  ідемо  в  ліс! - закричав  я.       на  вихідних  ми  і  справді  пішли  в  ліс. скоро  мама  з  татом  вже  до  половини  наповнили  кошики, а  мій  і  досі  залишався  порожній, бо  я  ніяк  не  міг  знайти  грибне  місце. проте  скоро  ми  пішли  на  іншу  галявину  і  я  назбирав  ледь  не  весь  кошик  лисичок.         ми  уже  збиралися  йти, коли  бачимо - під  березою  у  купі  листя  стоять  три  підберезники. я  кинуся  туди  і  почав  розгортати  листя. але  раптом  я, ніби  попечений, відсмикнув  руку. та  я  і  далі  гріб  листя.         коли  я  розкидав  усе  листя, то  зрозумів, чому  мені  стало  боляче. у  купі  листя  сховався  їжачок.       - мамо! тату! - покликав  я. - дивіться, що  я  знайшов!         мама  і  тато  підійшли  до  мене  і  ми  утрьох  задивилися  на  це колюче  диво. врешті-решт  тато  поглянув  на  наручного  годинника  і  сказав:         - якщо  ми  зараз  не  підемо  додому, то  залишимось  без  чаю! - сказав  він.         звичайно  ж, я  хотів  чаю. та  мені  не  хотілось  залишати  їжачка. тому  я  на  подарував  йому  три  лисички, і  ми  повернулися  додому.         п'ючи  чай, я  сказав:       - цей  вихідний - найкращий  вихідний  у  моєму  житті!