Восени - до цього слова добрати спільнокореневі слова

У кожної пори року є свої особливості.

Навесні з’являються перші паростки з землі, немов роблять перші кроки. Вся природа оживає. Дзюрчать струмки. Радіють весняному сонечку звірі, в лісі з-під снігу визирають перші проліски. Але не тільки природа вбирається в яскраві барви, а й люди скидають з себе теплі шуби. Хочеться йти вулицею та посміхатися.

Літо занурює нас у казковий світ. Влітку сонце яскраве, а небо блакитне, бездонне.

Восени ми можемо ігати різні красиві пейзажі. З настанням осіннього періоду крони дерев жовтіють — наближається пора золотої осені. Настає бабине літо. Дерева стоять задумливі, наче згадуючи минулі літні дні. Вони дивляться високими вершинами вдалину, немов намагаються зазирнути у майбутнє.

Зима теж по-своєму особлива. Дерева стоять у снігу, ніби яблуні в цвіту. Білі-білі. А сніг блищить на сонці, іскриться і переливається. Мороз малює нам на склі чудові візерунки.

Скільки за рік було всього гарного, доброго!

Осінь сумно шелестіла листям. Потім зима дарувала блискітки свої. З іконою і вербою ми зустрічали весну, раділи їй. А після весни нас зігрівало літо, даруючи тепло й щиру ласку.

Відповідь:

Іван Пулюй тісно спілкувався з українськими літераторами , разом із

-.-.-.-.     - - - - - - - - - - -   - - - - - - -

Пантелеймоном Кулішем та Іваном Нечуєм-Левицьким переклав із

- - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - - -- - -- - - - - - - - - - --  

давньогрецької мови на українську Євангеліє, яке було видано у

- - - -           - - - - - - - - -  - -  -  

Львові.

-.-.-.-.-.-.-

[__ ==, ==  ],→яке? ( яке == ).

складнопідрядне , розповідне, неокличне; 1 головне, двоскладне, неповне (пропущено слово мову), поширене, ускладнене трьома рядами однорідних членів речення; 2 підрядне означальне, односкладне безособове, повне, поширене, неускладнене.

Пояснення: