Спільнокореневі слова-іменники ! глина, земля

Земля - землеволодіння, землевласник, земляк

спершу осінній ліс жовтогарячий та золотий. згодом потемніле листя повільно опускається додолу в останньому кружлянні. дерева міцно засинають в очікуванні зими. тепер вони нагадують примарних казкових сторожів лісовика. не заглядає у хащі яскравий сонячний промінчик. тому в лісі часті тривожні сутінки. і стоїть тиша. чути тільки як завиває осінній вітер. іноді промайне пухнастий хвіст працьовитої білки. проповзе між опалим листям їжачок. до них відізветься тиха розмова пташок. 

    але в пізньому осінньому лісі є своя чарівність. після дощу серед опалого листя раз у раз піднімають свої шапки численні гриби. великий грибний острів – це осінній ліс.

1.я выглянул на улицу: ночь была тиха и безмолвна. 2. я не хотел туда идти: он опять будет меня ругать. 3. редел на небе мрак глубокий, ложился день на темный дол, взошла заря. (пушкин) 4. косили версту- выкосили грош. (м. горький) 5. возбуждение старика прошло, и теперь сказывалось утомление: язык его заплетался, голова тряслась, глаза слезились. (короленко) 6.березы, тополя, черемуха распускали свои клейкие пахучие листья; липы надували лопавшиеся почки. (л. толстой) 7.погода была ужасная: ветер выл, мокрый снег падал хлопьями. (пушкин) 8. ввысь взлетел сокол- жмется уж к земле. (м. горький) 9.они расстанутся, они уже расставались - эта мысль ошеломила обоих. (д, гранин) 10.с беспокойством я выпрыгнул из кибитки и вижу: матушка встречает меня на крыльце с видом глубокого огорчения. ( пушкин)