Пояснить значения фразеологизмив пропустыты кризь пальци мудра голова чесаты языка крутыты носом пидняты всих на ногы

1)упустити щось 2)розумний 3)багато 4)не хотіти щось,бути проти тоого 5)вилюкуваи або зробити щось що підніме настрій

Ми весь час живемо в очікуванні якогось дива. нам весь час здається: те, що ми маємо сьогодні, зараз, в цю хвилину не є справжнім об'єктом наших бажань і прагнень. нам здається, що відбувається тут і зараз - це тимчасове, нічого не значуще або малозначне явище, всього лише одна із сходинок до справжніх можливостей. ми думаємо, що наш зоряний час, який потрібно реалізувати, ще попереду. а значить, зараз можна ігнорувати. так ми і поступаємо. ми ніби не віримо, що можемо стати успішними, щасливими вже зараз.  як часто буває так. у якийсь момент доля підносить нам на блюдечку якусь можливість, а ми, засліплені описаним вище стереотипом, не можемо побачити в ній саме ту можливість, яку з нетерпінням чекали, і не використовуємо її. залишаємо її позаду, як собаку, яку не взяли на полювання. а вона просилася   д потрібно звернути газету, встати з нагрітого місця, зателефонувати, прийти, сказати, відповісти, принести, віднести і т.д. а скільки у зв'язку з новою можливістю буває всіляких пертрубацій! ні, це занадто тяжка праця для ледаря. так що, укладає омельку, краще вирішити, що мій час ще не настав і поки відпочити-розслабитися   так чи інакше, факт очевидний: ми втрачаємо можливості!   нерідко в такому очікуванні дива проходить все життя . людина озирається назад - і з гіркотою розуміє, що саме тоді-то і був його істинний зоряний час, а він цього не розумів і шанс свій упустив.еякі, правда, ві шанси, що даруються життям, не з-за цього стереотипу, а через те, що у таких людей лінь сильніше бажання досягти успіху. якщо лежень визнає, що зараз доля дає йому саме ту можливість, про отримання яку він мріяв, то для нього це означає, що він повинен, грубо кажучи, підняти свій зад і почати щось робити - щоб використовувати цю можливість!  

Одного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому. і ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. у кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, величезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас.  я була дуже здивована і налякана, але батько подруги олександр степанович заспокоїв нас: "то був не вовк, просто собака, схожий на вовка". тоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. і олександр степанович розповів мені таку історі  була зима. лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. він прислухався. скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло. чоловік, не гаючи часу, схопив його, заховав у рукавицю і швидко побіг додому.  прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. цуценятко зігрілося, вижило. лісник його вигодував, виростив. виріс з маленького кволого цуценяти величезний сірий собака, що назавжди залишився вірним ліснику, що врятував його від смерті. живе цей пес з лісником, а вдень гуляє лісом. його всі знають і ніхто не боїться. а звуть його просто — вовк, бо дуже він схожий на нього.  почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді і щасливі за вовка пішли додому. і всю дорогу я думала про те, як добре, що на світі є такі люди, які люблять, охороняють тварин і в скрутну хвилину їм.