Придумати два розповідні речення про природу взимку

Узимку  принишкла природа тихо дрімає. дерева  й  кущі, вкриті білими пухнастими  ковдрами, стоять непорушно, ніби до весни завмерли, замріявшись у солодкому сні.

Ялюблю ходити куди-небудь поїсти. ми часто ходимо в ресторан з батьками. зазвичай це відбувається у вихідні дні або в п’ятницю ввечері, коли всі вільні від роботи та навчання. моя мама любить італійську кухню: паста з різними соусами, піца, лазанья та інші національні страви. мій батько віддає перевагу східну кухню. його улюбленою стравою є м’ясо на грилі з овочами. що стосується мене, то я шанувальниці суші і фастфуду. як бачите, наші смаки різні. ось чому ми вирішили ходити в різні ресторани. наприклад, минулого тижня, ми ходили в найближчий суші-бар. ми чудово провели там час. перш за все, атмосфера в ресторані була хорошою. там були чорні квадратні столики і багато японських національних прикрас. ми вибрали столик поруч з вікном. офіціанти були також дуже добрі і привітні. мої батьки не особливо люблять японську їжу, тому вони замовили просто якісь салати і смажені курячі крильця. на щастя, вони не тільки національну їжу в цьому ресторані. я замовив порцію традиційних ролів і чашку зеленого чаю. все було досить смачно. мої батьки спробували невеликий шматок моїх ролів і сказали, що вони не погані. ми попросили офіціанта принести нам рахунок, і пішли після того, як оплатили його. це був відмінний вечір. іноді я ходжу куди-небудь поїсти з друзями. ми зазвичай йдемо в місця, де фаст-фуд. недалеко від мого будинку є великий торговий центр, і ми там часто там буваємо. зголоднілі, ми йдемо на нижній поверх, де розташовано багато ресторанів швидкого харчування. там ми, як правило, беремо по сендвіч або порції млинців зі склянкою соку.

Київ – чудове місто, красиве в будь-яку пору року. квітуче навесні, потопаюче в зелені влітку, золоте восени, схоже на чарівну сніжну казку взимку. я люблю київ завжди, проте саме осінь у столиці справляє на мене незабутнє враження та навіває особливий настрій. я хочу описати мій улюблений куточок нашої столиці. щоб дістатися туди,треба їхати на метро та вийти на станції арсенальна та йти в бік парку вічної слави вулицею лаврською. будинки на ній невисокі, з красивим фасадом, ліпниною. по обох боках вулиці ростуть високі старі дерева, що роняють жовте листя на тротуар прямо під ноги прохожий. перші поверхи більшості будинків тут займають кафе, у яких так затишно сховатися від мілкого осіннього дощу та випити чашку запашної кави. звідусіль чути музику та людські розмови. у цьому районі завжди багато людей, бо тут знаходяться багато цікавих місць – парки, будівля верховної ради, далі печерська лавра та чудовий вид на дніпро та лівобережжя. парк вічної слави пологими доріжками збігає до самого дніпра. восени він золотаво-зелений. у парку багато красивих дерев, кущів та полян, є вічний вогонь та стела на честь загиблих у другій світовій війні. багато місцевих та туристів милуються краєвидом з верху парка. вони роздивляються широкі мости через дніпро – міст метро, по якому весь час повзуть, ніби величезні гусениці, потяги метро, та знаменитий міст патона. а на протилежному березі річки височіють цілі квартали новобудов, різного дизайну, різних кольорів. особливо красиво це виглядає вночі, коли мости, вулиці та будинки освітлюють тисячі ліхтарів та вогні автомобілів. та я люблю гуляти не парком, а саме вулицею лаврською. вона й тиха, і жвава одночасно, і затишна, і малолюдна. осіннім днем, коли накрапає маленький дощик, повітря свіже та вологе, жовте листя падає до ніг, немає для мене місця, гарнішого за це.