Цитати з українських пісень, у яких ужито кличний відмінок

1.стелися, барвінку, – буду поливати, вернися, іванку, – буду шанувати.(несе галя воду) 2.ой ти галю, галю молодая, підманули галю забрали з собою.(їхали козаки)3.  не хилися, червона калина - маєш білий цвіт. не журися, славна україна - маєш добрий рід.   ( ой у лузі червона калина похилилася )4.ой роду наш красний, роду наш прекрасний, не цураймося, признаваймося, не багацько нас є.( ой 5.чорнії брови, карії очі, темні, як нічка, ясні, як день!   ой очі, очі, очі дівочі, де ж ви навчились зводить людей? (чорнії

Анто́німи  (грец.  αντι  —проти,  ονομα  — ім’я)  — парні різнокореневі  слова  з протилежним значенням. у ролі антонімів можуть виступати повнозначні  частини мови, що показують якість:   іменники  (хоробрість  — боягузтво),  прикметники  (коханий  — остогидлий),  дієслова  (дружити  — ворогувати),  прислівники  (мирно  — войовничо). у  поетичній  та  ораторській мові  антоніми вживаються як засіб  антитези, наприклад: «той мурує, той руйнує…» (т. шевченко). антоніми в  семантичному полі  розташовуються на протилежних полюсах. коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле):   любов,  симпатія, 

Гортаючи сторінки книги у неймовірному зачудуванні зустрічаю хоч всім  знайоме, але таке мудрий вислів: людям язика не зав'язати.вже прочитана остання сторінка, проглянуте останнє у слово, а в голові усе майорять роздуми повязані з людською вдачею, розумом,долею.

чи завжди ми говоримо те, про що думаємо? інколи, на нашу думку, краще промовчати і тим самим стримати якісь негативні емоції чи враження. адже буває, що зопалу ми ображаємо людину і потім довгий час караємось через свій язик. тоді ж душа запитує: «навіщо? ». ось і звикли мовчки переносити якісь неприємності чи образи. і я вважаю, що це не є поганим. але така точка хору правильна лише на половину. з одного боку це навіть добре. втім є й інша сторона медалі. бо ж люди, які часто тримають в собі всі переживання та емоції, часто не витримують такого тиску і «зриваються» на оточуючих. а це, безперечно, неприпустимо.

у людини повинне бути все прекрасним: і тіло, і душа, і думки, і вчинки. рано чи пізно ваші думки таки з’являться на поверхні. адже ні одній людині не властиво контролювати себе постійно. і вже після цього і вам, і людині, котрій адресувалася ця «сповідь» буде дуже неприємно. зокрема я переконувався в цьому на власному досвіді. скажу вам так – приємного мало. тому не потрібно задавнювати свої образи чи власну думку з якогось приводу, навіть якщо ви вважаєте, що вона буде не сприйнятою оточуючими. нехай те, що в нас в голові, буде і на язику. не озвучувати свою точку зору чи говорити поза очі – це те ж саме, що зробити удар в спину. давайте робити все, щоб лише правда керувала нашими думками та помислами. від такого перебігу подій буде приємно і вам, і людям, з вашого . адже відкритість та щирість завжди сприймається позитивно