Склади речення з кожними із пари багатозначні слов.голка хвої-голка для шиття, зайчик сонячний-зайчик-тварина.

зима - дивна пора року. якщо погода гарна, я люблю прогулятися після школи засніженим парком. ось і вчора, коли  випав м'який пухнастий сніг, я попрямував до парку. крокувати крізь глибокі, аж до коліна, сугроби було нелегко, але я дуже люблю ходити крізь свіжий пухкий сніг. 

сірі хмари розійшлися, і визирнуло сонце. я ходив між високих дерев, вкритих снігом, що блищав на не по-зимовому яркому сонечку. товстий шар снігу вкрив все: і голі дерева, і густі кущі, і промерзлу землю. я милувався свіженьким білим сніжком і раптом побачив білку, що во гілках високої сосни. мабуть, шукала собі шишку зі смачним насінням на обід.

для цієї рудої красуні я припас у кишені два волоських горішки. я обережно поклав один горішок на великий пень, счистивши з нього шар снігу, і відійшов. обережна білочка десь з хвилинку боялася підійти, а потім спустилася з дерева, підбігла до пенька і схопила горішок своїми маленькими лапками, дуже схожими на людські руки. дивно, але вона нікуди не побігла, а сіла просто на пні, розколола горіх навпіл і стала їсти. коли білка доїла горіх і кинула пусті шкарлупки, я повільно підійшов до неї, протягуючи їй ще один. і білка мене не злякалася! вона взяла горішок прямо з моєї долоні! я був дуже радий.

ость така у мене видалася прогулянка гарним зимовим днем.

подробнее - на -

oldscholar хорошист

зима - дивна пора року. якщо погода гарна, я люблю прогулятися після школи засніженим парком. ось і вчора, коли  випав м'який пухнастий сніг, я попрямував до парку. крокувати крізь глибокі, аж до коліна, сугроби було нелегко, але я дуже люблю ходити крізь свіжий пухкий сніг. 

сірі хмари розійшлися, і визирнуло сонце. я ходив між високих дерев, вкритих снігом, що блищав на не по-зимовому яркому сонечку. товстий шар снігу вкрив все: і голі дерева, і густі кущі, і промерзлу землю. я милувався свіженьким білим сніжком і раптом побачив білку, що во гілках високої сосни. мабуть, шукала собі шишку зі смачним насінням на обід.

для цієї рудої красуні я припас у кишені два волоських горішки. я обережно поклав один горішок на великий пень, счистивши з нього шар снігу, і відійшов. обережна білочка десь з хвилинку боялася підійти, а потім спустилася з дерева, підбігла до пенька і схопила горішок своїми маленькими лапками, дуже схожими на людські руки. дивно, але вона нікуди не побігла, а сіла просто на пні, розколола горіх навпіл і стала їсти. коли білка доїла горіх і кинула пусті шкарлупки, я повільно підійшов до неї, протягуючи їй ще один. і білка мене не злякалася! вона взяла горішок прямо з моєї долоні! я був дуже радий.

ость така у мене видалася прогулянка