Продовж міркування. легенда"чому людина не знає, доки живе" є зрозуміти кожному

  що слід  цінувати кожен день який він прожила. брати від життя все що вона може саме зараз адже пізніше може   не  бути . ніхто не знає чи завтра настане для нього. це є кожному з нас осмислювати своє життя і цінувати його.

Єбагато країн, громадяни яких з особливою повагою ставляться до своєї історії, творення держави. кожна країна має свої свята, що пов'язані з її історією, традицією чи знаменними датами. у нас теж є знаменні дати, традиції, але є й такі дати, які називають скорботними. про них теж не забувають, щоб вони більше не повторилися. мені особливо приємні українські свята, коли я можу уявити україну у вигляді святково вбраної дівчини. її вбрання символізує майбутнє моєї сонячної країни. це віночок, вишита сорочка, ошатна плахта. або ж україну уявляю доброю матір'ю в яскравій хустці та святковому одязі. одне розумію: щоб такий образ з'являвся мені, як і всім українцям, для цього слід багато працювати й докладати чималих зусиль. заквітчати україну можна успіхами в розвитку науки, техніки, підвищенні добробуту людей. і тоді україну завжди будуть сприймати як привабливу й мудру господиню.

Моя вулиця  

я проживаю у селі великі бірки, майже на його окраїні, на вулиці євгена коновальця.вона не дуже довга, проте широка. у кінці вулиці — сільський стадіон. біля нього — пасовище, на якому випасають худобу.вулиця є. коновальця дуже гарна у будь-яку пору року. влітку вона буяє зеленавістю високих тополь, які ростуть по обидва боки вулиці. коли ввечері йдеш вулицею, тебе дивні пахощі з кожного городу. ніякі французькі парфуми не зрівняються із запахами городніх квітів! восени моя вулиця барвиста. цвітуть чорнобривці, майори, айстри, хризантеми. цієї пори вона пахне квітами і димом від спаленого листя та бадилля.але найбільше я люблю свою вулицю взимку. все навколо біле-біле. снігові шапки на хатах та деревах, сніговий килим на землі творять казкове диво. взимку вулиця пуста: ні людей, ні худоби, ні птиці. лише поодинокі перехожі та галасливі діти будять сільську тишу.на нашій вулиці немає громадських споруд, лише одноповерхові будинки.раніше я жалкувала, що не живу у місті в багатоповерховому будинку. але зараз розумію, що мешканці нашої вулиці — багаті люди, адже ми маємо власні садиби.єдине, що хотіла б змінити на своїй вулиці, — обладнати сучасний стадіон і збудувати невеликий кінотеатр.коли виросту, здобуду освіту, обов'язково докладу зусиль, аби мрія збулася, бо я дуже люблю свою вулицю.