Переводите на укр: в 16 января буду в баку

16 сiчня буду в баку

Учитися жити  -  то високе мистецтво, якого чимало людей так і не навчилося, хоча прожили життя. здається, тут нічого важкого нема. але згодом, через декілька десятків років, часто так хочеться повернути втрачені моменти! а як потрібно жити, щоб у старості не мріяти змінити своє минуле?   по-перше, потрібно залишити слід після себе в історії свого народу, щоб тебе пам'ятали, згадували. адже людина, яка живе в пам'яті та душах людей,-  безсмертна. прикладом моїх слів може стати життєвий шлях т.г.шевченка. йому забороняли творити свої чудові вірші, малювати, але він не здавався й надалі удосконалював українську мову. саме тому кобзареве слово пройшло через довгі століття, а зараз є   своєрідним кредом нашого народу. т. шевченко залишив після себе слід, він навчився жити.по-друге, нам необхідно цінували кожну хвилину, насолоджуватися кожним моментом, ніколи не здаватися. яскравим прикладом із власного життя може стати моя бабуся. їй 60 років і подорожує, займається спортом, милується природою! на моє питання, чому не сидить вдома, як всі інші літні люди, відповіла: "життя у нас одне, тому потрібно вижити всі соки з нього".отже, щоб правильно й гідно прожити своє життя, необхідно цінувати кожку хвилину, залишити після себе слід в історії. 

Сьогодні в україні мовна проблема є однією з найактуальніших. на перший погляд, це дивно, адже єдиною державною мовою давно проголошено українську. що ж до інших мов, то їм конституція україни гарантує вільний розвиток. однак проблема функціонування української мови чомусь досі не зникає. для остаточного вирішення мовної проблеми треба випускати якнайбільше україномовної преси, транслювати фільми з вітчизняним перекладом не тільки по телевізору, а й у кінотеатрах, розвивати українську естраду тощо. і тоді до рідного слова потягнеться молодь усіх регіонів нашої держави, українську мову ми частіше будемо чути не лише в теленовинах, але й на вулицях, у транспорті, у школах і вузах. думаю, що згодом ми перестанемо чути обурені голоси, що особисто для себе вимагають привілею не вивчати державну мову. тоді можна буде сказати: мовна проблема в україні вирішена остаточно.