Виділіть речення яке потребує редагування: у серці кожної людини живе віра в торжество добра. кожна людина повинна бути гуманною і людяною у ставлені до інших. казки в.сухомлинського навчають доброти і людяності. ніщо так не прикрашає людину, як доброта.

Ви не ту помилку шукаєте! ставлені - з одним "н" слово торжество в українській мові хоч і вживається рідко, але воно є помилка у другому реченні, там тавтологія, тому що гуманність - це і є людяність. 

тарас шевченко

(1814—1861)

тарас шевченко народився 9 березня 1814 р. в с. моринцях звенигородського повіту київської губернії (тепер черкаська область) у родині кріпаків григорія і катерини шевченків. батько тарасів був не тільки добрим хліборобом, він ще й стельмахував та чумакував, до того ж умів читати й писати. досить пророчим виявився батьків заповіт: "синові моєму тарасові зі спадщини після мене нічого не треба. він не буде людиною абиякою, з його вийде або щось дуже добре, або велике ледащо; для нього спадщина по мені нічого не ". коли тарасові було два роки, родина переїхала до села кирилівка (керелівка). пізніше т. шевченко дуже часто називав своєю батьківщиною саме кирилівку, говорив, що тут він і народився (про себе, малого, і про батьківську хату в кирилівці шевченко згадував у повісті "княгиня").

у 1822 р. батько віддав сина в науку до дяка, а наступного року померла мати тараса.

батько одружився вдруге з терещенчихою, яка мала трьох своїх дітей. з того часу в родині точилися постійні сварки між батьком і мачухою, між дітьми.

після смерті батька мачуха вижила пасинка з батьківської оселі, і тарас жив у кирилівського дяка-п'яниці петра богорського. у 1829 р. тарас став служником-козачком пана енгельгардта, згодом переїхав з ним до петербурга. у 1832р. пан віддав шевченка до живописних справ цехового майстра ширяева (здібності до малярства виявилися в тараса дуже рано: ще змалку крейда й вуглинка були для нього неабиякою радістю, а прагнучи стати художником, хлопець побував у трьох церковних малярів. проте жоден з них не виявив у хлопця таланту). хоч від жорстокого маляра тарасові не раз діставалося, але він терпів задля омріяного мистецтва. хлопець чимало малював з натури. одного разу, перемальовуючи статуї в літньому саду, шевченко зустрів земляка — художника і. сошенка, який познайомив його з видатними діячами російської й української культур (к. брюлловим, в. григоровичем, оі венеціановим, в. жуковським, є. іребінкою).

Привіт, сашко! радий тебе бачити! - привіт! навзаєм! як відпочив на канікулах? - дуже добре! ми з батьками їздили на тиждень у карпати. там так чудово! я навчився кататися на лижах! - молодець! не страшно було?   - спочатку страшнувато. схил такий довгий, хоч і не дуже крутий – для новачків. мені молодий інструктор, і дуже швидко стало виходити! було дуже весело. ми майже не заходили до готельного номеру. це були найкращі канікули в моєму житті! - радий за тебе! канікули взагалі не бувають поганими – можна відпочити від навчання, виспатися, зайнятися улюбленими справами. я нарешті дочитав книгу, яку давно мріяв прочитати.  - згоден, бо щоб вивчити уроки, треба й так багато читати, часу на читання «для себе» не вистачає. а ти провів канікули вдома? - так. на різдво до нас приїздили дядько з тіткою та мій двоюрідний брат іван, тож сумно не було. але на наступних канікулах я б теж хотів кудись з’їздити.  - правильно! так цікаво бувати в нових місцях!   - ще я помітив, що незважаючи на те, що на канікулах не треба вставати за будильником, я все одно рано, бо шкода часу на сон, коли можна робити те, що тобі подобається. - це правильний підхід! а то буває, звикнеш довго спати на канікулах, потім важко знову вставати рано кожного ранку.  - ще мені подобається, коли на канікули не багато. можна самому розпоряджатися вільним часом і підучити предмети, які знаєш не дуже добре.  - точно! канікули – це здорово! тепер можна й повчитися!