Разобрать по составу слово укр. веселiшоi

Веселішої- корінь весел,суфікс іш, закінчення ої.

Соціально-психологічною передумовою побудови громадянського суспільства, утвердження демократії і збереження незалежності україни є формування в її громадян національної гідності, патріотичних почуттів і відповідальності за долю держави. у зв’язку з цим освіта повинна сприяти розвитку української культури, утверджувати українську національну ідею, формувати в дітей і молоді громадянську свідомість і національну самосвідомість. національна самосвідомість особистості – розуміння і почуття належності до етнічної спільноти як результат освоєння культури, традицій, звичаїв свого народу. вона включає: 1) усвідомлення себе як індивіда на основі уявлень і знань про свої природно-біологічні властивості, зовнішність («я-національно-фізичне»); 2) усвідомлення себе як носія національної психології на основі пізнання впливу на психічні процеси, почуття, прояв волі, розуму, мовлення, належності до певної нації, народу («я-національно-психологічне»); 3) усвідомлення себе як носія національних властивостей особистості на основі пізнання залежності своєї життєвої позиції, ставлення до дійсності, інших людей, праці від національної належності («я-національно-соціальне»); 4) усвідомлене ставлення до історичного минулого, сучасного та майбутнього етносу, нації; 5) усвідомлене, дійове ставлення до духовних та матеріальних цінностей нації та стійка потреба у їх збереженні та примноженні; 6) усвідомлення особистістю власної відповідальності за долю нації, її теперішнє і майбутнє. завдяки національним особливостям особистість здатна зберегти наступність традицій і звичаїв свого народу, продовжити шлях його соціального і культурного розвитку

у багатьох українських народних піснях дуб постає як сим­вол незламної сили, могутності та непереможного довголіття. чому?

а ось послухайте.

дуби й дійсно живуть надзвичайно довго. серед них є справжні патріархи, дуби-довгожителі, яким буває понад тисячу років!

ще в сиву давнину люди поклонялися дубові, вірячи в йо­го чудодійну силу. слов’яни вважали дуб священним деревом. під цими велетнями вони приносили жертви богам, справля­ли релігійні обряди. предки наші навіть грізного бога перуна вирізьблювали з дубових колод.

знайдено незаперечні докази того, що люди ще понад п’ять тисяч років тому розтирали жолуді на борошно і випікали з ньо­го хліб.

обожнювання дуба, очевидно, зумовлено його довговічніс­тю, надзвичайною міцністю деревини. так, славнозвісний хортицький дуб прожив майже дві тисячі років, а на рівненщині нині росте тисячотрьохсотлітній красень.

традиційно на відзнаку народження хлопчика садили мо­лоденький дубок.

шанують дуб і в наші дні. насаджуються молоді діброви, гаї. старі дуби охороняються законом як найцінніші пам’ятки природи.