Уформі твору-роздуму розкрийте зміст прислів'я. у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька непомічає.

всі ми здатні критикувати інших людей. ми безжалісні до чужих помилок та комплексів. "пізнай самого себе" - казав філософ та письменник г.сковорода. тільки зрозумівши свою сутність, ми можемо пізнавати цей світ, але ніхто не дав нам права судити інших, бо якою міркою ми міряємо людей, такою потім вони зміряють і нас. на мою думку, слід оцінювати лише себе, намагатись стати кращим, ніж ти був колись. людина повинна прагнути удосконалюватись. а судити інших людей, сміятись з їх помилок, проблем - даремна трата часу. у народі існує чудове прислів'я: "у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає". ми занадто поблажливо ставимось до себе, а удосконалюватись ми будемо тільки тоді, коли навчимося розсудливо оцінювати та нормально сприймати свої вади, а не звертати увагу на чужі.

Ледве дихнуло весняним теплом, набубнявіли на деревах бруньки - ось, ось виткнуться листочки. Все в природі оживає, неначе одягається в коштовні шати. Ясне сонечко покликало в гості ранню весну. Попливли у небесній височині білосніжні хмарки. Зазеленіла молоденька травичка. Свіжий вітерець торкнувся голих дерев.

Все навкруги змінилось. Прилетіли співучі птахи з теплих країв. Прокинулись милі звірята з зимової сплячки. Дерева прокинулись від зимового сну. Три тополі, височать у полі - вибирають собі весняну барву

Якось навесні під дахом нашого будинку з'явилася дивна глиняна кошик. бабуся пояснила мені, що це гніздо ластівок. ластівки радували нас невигадливими пісеньками. коли у них вилупилися пташенята, турботливі батьки ловили для них жучків і комах. минуло небагато часу, пташенята зміцніли, і мама-ластівка стала вчити їх літати. пташенята були дуже смішними і неповороткими. але не ми встигли озирнутися, як із забавних пташенят вони перетворилися на граціозних дорослих птахів.  восени ластівки відлетіли у теплі краї. але ми не сумували, бо знали, навесні вони обов'язково повернуться.