Чи можна утворити ступені порівняння від прикметників : ранковий, вечірній, небесний, сонячний? ні(єто я знаючому? с чому?

Тому що ці прикметники не можуть виражати ознаку більшою чи меншою мірою

Удеяких народів африки існував предметний лист у вигляді намист із різнобарвних бусинок, раковин, зерен. з їхньою становили послання – освідчення в коханні, попередження про небезпеки, запрошення. у нігерійського народу йоруба про винесення смертного вироку сповіщало своєрідне послання – яйце папуги, подібно п’яти апельсиновим зерняткам з однойменного оповідання артура конан дойла. цікавим прикладом піктографічного листа є пословичное лист народу эве, що живе на території нігерії й гани. стандартні картинки використали для записів (вірніше, нагадування) «слів старих», тобто народної мудрості. умовні значки й картинки вирізали на посудинах з гарбуза – калебасах. от приклади запису деяких прислів’їв эве: «куди голка, туди й нитка» (сини випливають по стопах батька).«мир великий, як баобаб! » (людина намагається, коштуючи між деревами, обхопити їхнім разом). в африці здавна існують і більше доконані форми листа, причому не запозичені, а споконвічні. так, жителі сахари туареги користуються консонантним листом тифинаг, що сходить до древнього лівійського листа, дотепер не дешифрованому. народ ваи, що живе ліберії й сьерра – леонові, пищет складовим листом, що створив в 1833 р. момолу лувалу букэлэ на основі древнього, незбереженого рисункового листа нсибиди.учені дотепер не прийшли до однозначного висновку, чи була писемність в інків – індійського народу, що жив на території сучасної республіки перу в xii-xiv вв. жодне держава не може існувати без писемності: необхідно вести постійний облік, передавати повідомлення про події в країні, розпорядження. творці величезної держави – найбільшого в доколумбовой америці – повинні були мати лист. однак його так і не виявили. схоже, що лист інків (точніше, предписьменность) просто мало занадто незвичайний вид. стос ( мовою идейцев кечуа – «вузол») – оригінальне породження инкской культури; це вовняні або бавовняні мотузки, до яких прив’язували ряди шнурків. число шнурків на одній мотузці доходило до сотні, і на них зав’язували вузли різної форми. кількість і форма вузлів позначали числа. найбільш вилучені від мотузок вузли відповідали одиницям, ледве ближче розташовувалися десятки, ще ближче – сотні, тисячі… за цих вузликів, що нагадують кісточки рахунків, виражалося будь-яке число, а кольори шнура позначав той або інший предмет. бурий кольори символізував картоплю, жовтий – золото, червоний – воїнів і т.д. стос дозволяло чиновникам передавати різну інформацію про податки, число воїнів у тій або іншій провінції, позначати людей, що пішли на війну, кількість загиблих, народжених або померлих і багато чого іншого. розшифровували інформацію спеціальні тлумачі стос – стос – камайокуна. головним серед них був «особистий секретар» верховного правителя інків – великого інки, що подавав йому зведену інформацію. іспанці, що зштовхнулися зі стос, були уражені тією швидкістю й точністю, з якої їм видавалися самі різні відомості. взявши в руки стос, кипу-камайокуна відразу ж починав «читати» по шнурах і вузлам. голос читця ледь устигав за його поглядом і рухами рук. предписьменностью була й піктографія. слово це запозичено із грецької мови й у перекладі означає «рисунковий лист», тобто таке, при якому повідомлення передається за малюнків. до піктографії, очевидно, ставляться й древні наскальні малюнки. піктографія використається й у сучасному світітак, малюнок вилки й ножа на дорожньому знаку, що означає, що поблизу перебуває ресторан, – це сама теперішня піктограма. інший приклад – що біжать, пливучі, що боксують людські фігурки. подібними піктограмами на олімпіадах і інших великих міжнародних спортивних змаганнях позначають різні види спорту. піктограми зручні, оскільки не пов’язані з конкретною мовою й усім зрозумілі. але саме тому вони непридатні для запису мовлення й властиво листом не є. піктографія – внеязиковая знакова система, оскільки вона прямо виражає думки, а не слова й речення. і проте саме з її відбувся найдавніший словесний лист. багато народів, створивши піктографію або інші писемності, так і не зуміли самостійно винайти листпро деякі явища важко сказати, що перед нами: предписьменность або вже лист. наприклад, учені дотепер сперечаються про таблички з острова великодня, про ацтекський лист і інших предписьменностях. теперішній лист виникає тільки тоді, коли зображення стає не малюнком, а знаком, абстракцією. про це перетворення говорить можливість уживати такий знак у переносному значенні, передавати й інші слова, які також або схоже звучать. подібним чином записують і сучасні ребуси. аналогічно було влаштовано й древній лист. ребусний принцип епізодично зустрічався й у предписьменностях. у знаковій системі, використовуваної африканським народом йоруба, шість раковин означають ‘привабливий’ (а шнур із шістьома раковинами – щось начебто любовного послання). 

"людина і природа"з давніх часів людина і природа тісно взаємопов'язані. в давнину первісні люди повністю залежали від навколишнього середовища. не розуміючи суті відбуваються природних явищ, люди зводили їх в ранг богів. так, і вогонь, і вода, і земля, і дерева, і повітря, і грім з блискавкою вважалися божествами. щоб умилостивити їх, люди робили ритуальні жертвопринесення. але минав час, людина еволюціонував, удосконалювався його мозок. люди навчилися добувати вогонь, будувати житла, створювати знаряддя праці. людина не тільки завойовував своє місце серед інших племен, а й намірився підпорядкувати саму природу. питання взаємодії з навколишнім середовищем актуальний і сьогодні. проголосивши себе за царя серед всіх живих істот, людина забула, що сам є частиною природи, вінцем її творіння. і замість подяки продовжує вести себе дуже агресивно. ні для кого не секрет, наскільки згубно позначається на сьогодні навколишньому світі діяльність людини. блюзнірське, споживацьке ставлення до скарбів планети може мати справді катастрофічні наслідки. щорічно вирубуються величезні площі лісів, але ж ліси - це легені планети, до того ж їх знищення веде до зменшенню, а іноді і до зникнення різних видів тварин і рослин. куди поділися чисті джерела? у воду тонни відходів, і її небезпечно не лише пити, а й навіть просто купатися в ній.