Пiдкреслiть дiеслова, поставте до них питання. спершу домовички беруться за мi тли й пiдмiтають вулицю. потiм iдуть на чиєсь подвiр'я добудовувати стiну в будиночку. прополюють квiтник. як тiльки сонечко прокидається, домовички йдуть назад у гори. кому цього разу вони ? цi малюки усе зроблять охайно, зi смаком! у них золотi руки!

Домовички  (що роблять? ) беруться(це  дієслово підкреслити)  . домовички (що роблять? )  підмітають  (дієслово підкреслити). домовички (що роблять? ) ідуть (дієслово підкреслити).  домовички  (ідуть що робити? ) добудовувати(підкреслити  це дієслово). домовички( що  роблять? ) прополюють (підкреслити). домовички (що роблять? )  йдуть (підкреслити) . домовички (що роблять? )   (підкреслити). 

Твір «моє улюблене дерево»

моє найулюбленіше дерево – це дуб. може, це дуже проста відповідь, навіть банальна. не екзотична пальма, а саме рідний дуб пригадався мені. я довго не роздумував і не вирішував, яке дерево назвати улюбленим. мені подобаються усі дерева, навіть ті, що криві та і короїдом. я взагалі люблю природу.

дуб – справжній красень, цар серед дерев. він гордо височить на лісовій галявинці, братається зі своїми сородичами у дубовій рощі, одиноко шумить розлогою кроною серед поля. і завжди дуб залишається собою. він має міцний, товстий стовбур, а в землі – довге та потужнє коріння, яке тягне з землі соки для життя. коренева система дуба розповсюджується далеко під землею, міцно тримає дерево. кажуть, найсильніша буря – це та, яка дуби вивертає з коренем. якщо це так, то я просто не знаю, якої сили має бути така буря. адже дуби відомі своєю силою.

Будь-яка сім’я має свої власні традиції , які шануються і дотримуються з покоління в покоління. моя сім’я також має цілий ряд звичаїв , які дуже душевні , красиві і цікаві.у числі таких традицій – щовечірнє чаювання . на жаль , темпи сьогоднішнього життя не дозволяють нашій сім’ї збиратися всім разом на вечерю , і кожен , хто повертається з роботи або навчання , може поїсти у своєму власному режимі. але яким би пізнім ні був час для загального збору сімейства , чаювання ніколи не скасовується .ми збираємося на кухні , зручно розташувавшись на м’якому куточку. а на столі , м’яко освітленому лампою під квітчастим абажуром , розставляються звичний чайний сервіз. поширюється аромат усіма нами улюбленого гарячого чаю , у вазочках спокусливі солодощі. по неділях на кухонному столі царює здобний пиріг.неспішно попиваючи чай , ми ділимося своїми враженнями про минулий день , слухаємо поради старших , насолоджуємося смаком і тишею умиротворення . я дуже люблю такі вечори . це світло , теплота і затишок немов обгороджують від складнощів нинішньої життя.ще однією улюбленою моєю традицією є походи на природу в день восьмого березня. складно сказати , з яких пір в нашій родині існує такий звичай . але день цей обраний не випадково. початок березня – період найкапризнішої погоди , і цей день завжди непередбачуваний. щороку дуже весело і хвилююче чекати , чи піде у цей день мокрий сніжок , прогляне чи крізь голі гілки дерев несміливе сонечко , або природа пригрозить нам поривчастим і пронизливим вітром .проте , це зовсім не перешкода для прогулянки на свіжому повітрі , і після ситного і смачного сніданку , привітання жінок і вручення красивих і приємних подарунків ми незмінно вирушаємо за місто , щоб насолодитися   якпробуджується від зимового сну природа , побачити перші весняні прояви .у лісі ми намагаємося більше рухатися , щоб не замерзнути. якщо ще лежить сніг , катаємося на бігових лижах , якщо земля вже суха , граємо в м’яч або інші рухливі ігри . потім ми п’ємо чай або кавуз великого термоса і підкріплюємося захопленими з дому . це прекрасна традиція , яку наша сім’я дотримується неухильно. приємно , що у нас ніколи не виникає питання , як провести міжнародний жіноче свято , і всі ми в цей день нескінченно щасливі.