Зякого матеріалу виготовлено памятник івану федорову у львові

На кам’яному постаменті

Головні персонажі повісті — ява рень і павлуша завгородній — звичайні школярі-підлітки, що мешкають у селищі васюківка, бешкетники, фантазери та "зривщики дисципліни". звідки таке незвичне ім'я — ява? то він сам себе так назвав, коли йому було лише півтора роки. чи то воно, пискля мале, хотіло сказати: "я — ваня", а вийшло "ява" але причепилося оте "ява" до нього, як реп'ях до собачого хвоста. у івана руде скуйовджене волосся, а обличчя хлопця рясно вкрите веснянками. ява рень — енергійний і відчайдушний хлопець. зазвичай саме він є ініціатором різноманітних вигадок: то метро під васюківкою прокласти, то влаштувати бій биків, то організувати шкільний театр. але хлопець здатний не тільки на бешкет: коли сталася прикра подія з переекзаменовкою, то він влітку сумлінно готувався до перескладання екзамену з української мови на "безлюдному" острові, дібравши собі ім'я "робінзон кукурузо". павлуша завгородній — кращий друг яви. це більш врівноважений і спокійний хлопець. він захоплюється малюванням і мріє стати льотчиком, але не менше за яву полюбляє різноманітні пригоди й таємниці.

«життя не має ціни, а воля дорожча за життя». ці слова — не просто відо­браження народної мудрості, а істина, вистраждана десятками поколінь. ми, сучасні люди, іноді не можемо зрозуміти до кінця значення таких, зда­валося б, простих речей, як воля, право самостійно приймати рішення. маючи здоровий глузд, не можна зрозуміти, як одна людина може продати іншу, обмі­няти її на якусь річ, заборонити одружуватися чи, навпаки, силоміць одружи­ти, позбавити життя. і все це абсолютно безкарно. більше того — це законно. і страшно навіть подумати, що люди так жили протягом кількох століть. більшість із них примирились зі своїм ганебним становищем, але були й та­кі, які вище за все цінували людську гідність. а чи можна було зберегти її, якщо не маєш волі?   однозначну відповідь на це питання дали герої твору михайла коцюбин­ського «дорогою ціною». остап і соломія є уособленням образу непримирен­ного борця за волю, який заради досягнення мети готовий заплатити найвищу ціну — життя. на початку повісті автор зображує остапа молодим парубком. але, незважа­ючи на юні літа, він був справжнім чоловіком. герой любив свою землю: «кожен кущик, горбок, долинка, кожна стежечка — все це було йому знайоме, промовля­ло до його». і жив би остап на цій землі, обробляв, плекав її, матір-годувальницю, якби не панщина. вихований на дідових розповідях про козацьку вольницю, він не міг терпіти панського свавілля, вся душа його бунтувала проти наруги над людьми. пан по­збавив остапа коханої жінки, віддавши її заміж за нелюба, знущається з його діда. та погнала хлопця з рідної землі погроза пана віддати в рекрути, з живого шкуру зідрати. не бажаючи залишитися в панському господарстві німою худобою, остап за­лишає рідну домівку, хоча душа його болить і за дідом, і за соломією. чи міг він тоді вночі, коли прощався з коханою, передбачати, що незабаром і вона вирушить у далеку путь на пошуки волі? звичайно, ні, тому таким великим було йо­го здивування і радість у момент зустрічі. наші герої розуміли, що шлях до волі буде тернистим, але заради досягнен­ня своєї мети вони ладні були пройти крізь пекло. так і трапилось. коли позаду лишились глибокі води дунаю, які відділяли остапа і соломію від омріяної свободи, сліпа куля, випущена навмання коза­ком, стала на перешкоді. весь тягар у пошуках порятунку ліг на плечі жінки. але й хлопець на межі людських сил боровся з обставинами, тому що воля була так близько, а бажання жити таким великим. мужність остапа, його жага до волі вражає. здається, що навіть голодний вовк не роздер поранену людину не тому, що злякався води, а тому, що зрозумів її почуття, бо і сам був сином волі. доля зглянулась над героями, не дала їм загинути у плавнях, як подарунок по­слала циганську родину. та цей дарунок виявився «троянським конем». за розбій турецькі жовніри разом з циганами схопили й остапа. в одну мить воля, шлях до якої був таким довгим і кривавим, перетворилася на примару. та соломія не дає розпачеві перемогти себе, вона шукає спосіб порятунку коханого. все ж обстави­ни виявилися сильнішими за бажання свободи і кохання. води дунаю поглинули соломію і разом з нею надію остапа на вільне, щасливе життя.