Яка будова слова у цих словах: радість, злість, добро, ранок, холод, південь

Раді-корінь,сть-суфікс і нульове закінчення злі-корінь, сть-суфікс, нульове закінчення добр-корінь, о-закінчення ран-корінь,ок-суфікс, нульове закінчення холод-корінь, нульове закінчення пів-префікс, день-корінь, нульове закінчення

Необыкновенно красивы осенью леса издали. ещё лимонно желтеют берёзы. ярче выделяются на фоне осеннего горения леса тёмные ели. а иногда вдруг свежий подует ветер , и закружится тогда по полянам золотая шуршащая метель. птицы около деревень собираются в стаи - совершают тренировочные полёты. иногда издали можно принять стаю грачей за чёрное облако. они летают низко. а высоко в небе , крича тревожно и печально , летят на юг косяки журавлей. улетают журавли, и низкие осенние облака плотнее заволакивают небо. постоянный дождичек сеет и сеет на пустые поля, на пустые скворечники, на пустые гнёзда, на обнажённые леса.

Скільки існував наш народ, стільки вкладав він свою мудрість у прислів’я та приказки. у них вся сила народного розуму, у них і заповіт нащадкам про те, як поводитись, і спостереження за життям і людьми, і розмірковування над важливими вічними питаннями.  знайомлячись із народними прислів’ями та приказками, я відзначив для себе, що вони зачіпають усі теми, які тільки можуть бути цікавими людині: є приказки про батьківщину, про природу, про працю, про гроші, про здоров’я та хворобу, про добро і зло, життя та смерть, про родину. не знайдеш і слів, щоб висловити всю глибину простої людської мудрості, яка прихована у таких коротких висловах!   мені приказки та прислів’я, присвячені темі кохання. у них і спостереження наших предків щодо цього вічного почуття, і норми народної моралі.  сила почуття і вічність справжнього кохання передано у таких прислів’ях: «любов — не пожежа, займеться — не загасиш», або: «на любов і смак — товариш не всяк», «не і чари, як хто кому не до пари».  висловлено у народній творчості і безкорисливість, щирість у почуттях: «нехай борщ без сала, аби душа пристала», «хоч у курені, аби до серця мені», «з перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем».  читаючи художні твори, я часто дивувався з того, як вміло описує письменник красу дівчини, які епітети добирає, як влучно та поетично порівнює дівочу вроду з явищами природи. тільки знайомлячись із народною творчістю, я зрозумів, що майже всі порівняння взяті саме з фольклору, а вже потім вони пішли мандрувати сторінками художніх творів. «дівчина, як калина, як ясна зоря», «красива, хоч з лиця воду пий», — все це взято з безмежної поетичної народної творчості.  багато створено прислів’їв та приказок і про працю, навчання: «на дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить», або ще; «перемагай труднощі розумом, а небезпеку — досвідом». сказав наш народ і про навчання, про мудрість: «мудрий не есе каже, що знає, а дурний не все знає, що каже». мені дуже сподобався цей влучний та іронічний вислів!   я вважаю, що кожному з нас треба цікавитись народними прислів’ями та приказками, бо вони роблять наше мовлення виразнішим, а самі є справжнього скарбницею мудрості. запам’ятаймо ж їх на все життя, бо не на користь книжку читать, коли лише вершки хапать!